Радушненський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) "Ромашка"
 
.


Скоро в школу

 

Поради логопеда батькам майбутніх першокласників

 

     1.Своєчасна логопедична допомога.

  1. Умови опанування грамоти.
  2. Ігри для розвитку мовлення.
  3. Порушення писемного мовлення у дітей.
  4. Поради батькам.

 

Виховання правильного мовлення в дітей є актуальним на сьогоднішній день завданням нашого суспільства, зокрема, вчителів, вихователів, логопедів та особливо батьків.

Своєчасна логопедична допомога дітям із мовленнєвими вадами є однією з передумов їх успішного навчання в школі. Мета логопедичних занять полягає в подоланні порушених мовленнєвих і слухових навичок та у вихованні чіткого виразного мовлення.

Щоб корекційна робота була ефективною, необхідна співпраця батьків із логопедом. Адже батьки також проводять роботу з усунення вад звуковимови і фонематичного сприйняття при наявності консультації логопеда. Якщо усне мовлення дитина опанувала ще перед школою, то писемним їй ще належить оволодіти. Чим краще розвинене усне мовлення, тим легше буде опанувати читання й письмо.

У багатьох дітей часто спостерігається нерідко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкодити якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках  української мови.

Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти. Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п’ятирічного віку.

Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад по черзі і позначити їх відповідними буквами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко вибирати  під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі нерозрізнення на слух пари звуків  [б] [п] дитина не знатиме, яка перша буква Б або П – має бути написана в словах «булка», «буряк», «пилка».

Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «шапка» і «сапка», «коза» і «коса», «ніч і «піч») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.

Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір картинки за змістом, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що нерозрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною  їх заміни в усному мовленні, а надалі – й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.

 

Гра «Спіймай звук»  

Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для відпрацювання звук треба виголошувати дещо підкреслено.

Гра «Абетка»

Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці можна влаштувати змагання, хто назве більше слів.

Гра «Ланцюжок слів»

Кожен учасник гри (сім’я) називає слово, на той звук, який був останній у попередньому слові.  Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на підбір слова, в якому цей звук буде попереду.

Гра «Зіпсований телефон»

Усі, звісно ж, пам’ятають гру зі свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

Вправа – тест «Пиши знаками»

Вправа корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а позначками:

Голосні звуки кружечком.

Приголосні тверді звуки рискою 

Приголосні м’які звуки двома рисками =

Скільки звуків у слові, скільки і позначок!!!

 

Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. А слово «сік» слід записати так: дві риски, кружечок, риска. Після того, як всі переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова (мак, зуб, лак, лук, сім, оса, око, сом), а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру». Пізніше можна брати слова двоскладові, трискладові і більше.

Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненим в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.

Бажаю успіху!

 

 

Порушення писемного мовлення у дітей

 

Вашій дитині запропонували логопедичні заняття. Ви здивовані?  Дуже часто доводиться чути: “Моя дитина вимовляє всі звуки”, “Навіщо  нам логопед?”, “У нас є репетитор”(І це у другому класі). Не поспішайте відмовлятись. Перш за все,  з’ясуйте причину, з якої Вам рекомендували логопедичні заняття. Часто батьки єдиною мовленнєвою патологією вважають вади звуковимови.

Як відомо, мовлення буває усне та писемне. До писемного мовлення належить читання та письмо. У початковій школі вміння читати і писати є основною метою, щоб у подальшому навчанні ці навики стали знаряддям до оволодіння іншими  науками. Можливо, Ваша дитина до школи виправила всі недоліки усного мовлення, можливо, щось від Вас приховалось, стало звичним і непомітним, але у мовленні письмовому виникають проблеми  у вигляді стійких і типових помилок.

Звернімось до помилок на письмі. Це можуть бути стійкі пропуски голосних чи приголосних букв, перестановки букв у словах, пропуски та перестановки складів, додавання букв і складів у слова. Це можуть бути стійкі заміни дзвінких і глухих, твердих і м’яких приголосних, заміни голосних, свистячих та шиплячих, африкатів та їх компонентів. Це можуть бути неправильно написані букви і спотворено написані речення. Це все дає Вам повне право звернутись до шкільного логопеда. Фахівці вважають, що попередня дефектна вимова на внутрішньому рівні може затримуватись до двох років.

На жаль, багато батьків  вважають такі помилки безглуздими, викликаними особистими якостями дитини: грайливістю, неуважністю та ін. Насправді, в основі подібних помилок лежать більш серйозні причини. Письмо формується тільки в процесі цілеспрямованого навчання. Специфічні розлади письма мають назву “дисграфія”. Виділяють декілька видів «дисграфії» і кожна з них має свої стійкі, специфічні помилки.

Моя мета полягає не у знайомстві з видами дисграфій, а у привертанні Вашої уваги до стійких, типових, “цікавих”, “дивних” помилок у роботах Вашої дитини. Розібратись, яка саме форма дисграфії, допоможе очна консультація з логопедом. За характером помилок вчитель-логопед визначить, які саме процеси не сформовані і допоможе дитині певними вправами їх сформувати.

Учитель-логопед не дублює вчителя, він виконує свою роботу з корекції певних дефектів мовлення, закладає фундамент для успішного засвоєння дітьми шкільної програми. Заняття з логопедом – це не урок. Завданням логопеда є не оцінка знань дитини, а допомога їй.

Китайці кажуть: “Не бійся, що не знаєш, бійся, що не вчишся”. Ми всі боїмося помилок, а наші діти особливо. Компенсаторні можливості дітей досить великі. Логопед виявить не лише слабкі сторони, щоб знати з чим працювати, але і сильні – на які треба спиратись. Логопедичні заняття, розвиваючи мовлення, розвивають і психічні функції, і внутрішній світ дитини, роблять її впевненою у собі.

Молодші школярі полюбляють міркувати і грати, розгадувати загадки і розкривати таємниці. Вони прагнуть до пригод.

Логопед завжди прагне зберегти цю зацікавленість у заняттях і зробити їх максимально корисними. Не ставтесь до занять, як до чогось другорядного. Вашим дітям дуже потрібна Ваша увага і розуміння проблем, а логопеду співпраця та допомога, щоб якісно виправити всі недоліки.

Чому коли у дитини щось не вдається у навчанні, Ви її сварите, примушуєте переписувати кілька разів домашнє завдання, тим самим доводячи її до неврозів і не бачите можливостей піти іншим шляхом?

Можливо, саме Ваша дитина буде розумніше, успішніше, впевненіше у собі. На сході кажуть: “Яким би не був довгим шлях, він завжди починається з першого кроку”.

 

ПОРАДИ ЛОГОПЕДА

 

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення, належить сім`ї. Адже перші слова, перші речення дитина вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне не виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі, як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

Та особливо негативно на стан мови дитини та подальше якісне навчання у школі впливає відмова батьків від логопедичної групи, тобто від кваліфікаційної та систематичної, якісної допомоги логопеда у дитячому садочку.

 

У світі звуків

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У шкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж дитина продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?». Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у шкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів – лікарів.

 

Поради батькам

  • Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків;
  • Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова;
  • Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини;
  • Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда;
  • Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення.
  • Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися із запитанням? Чи вміє розповісти про побачене? Усі ці мовленнєві звички дуже потрібні будуть у школі.
  • Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками і враженнями. Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.
  • Використовуйте кожну вільну хвилинку для розмови з дитиною;
  • Пам’ятайте, що головними й провідними співрозмовниками в родині є мати, батько, дідусь чи бабуся.
  • Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» (з участю усіх членів сім`ї).

 

“Скоро в школу”
 
Наближається той день, коли ваш малюк вперше увійде в шкільний клас. І зараз ви хвилюєтеся: А чи готовий моя дитина до школи? Як буде вчитися? Як йому допомогти, якщо він зустріне перші шкільні труднощі? Психолого-педагогічний феномен «готовність дитини до школи» складається з різних видів готовності: фізичної, особистісної, мотиваційно вольовий, інтелектуальної, спеціальної.
 
З 6-7 років з дитиною відбуваються значні зміни – він стрімко зростає, у нього починають випадати зуби, змінюється його поведінка. Діти вже готові розширити своє коло спілкування, у них складається певний рівень домагань і навіть амбіцій. Головне – у них формується внутрішня готовність бути учнем: вони відчувають потребу в підпорядкуванні правилам і хочуть займатися суспільно значущою справою, користь якого визнається всіма дорослими.
 
Сучасна спеціальна література дає нам безліч порад – як розвивати мовлення дитини, підготувати до навчання грамоті, рахунку, письма, як перевірити чи немає у нього порушень, що заважають навчанню і тд. Доречним буде поговорити не стільки про інтелектуальної, скільки про психологічної готовності до школи, від якої залежить не тільки шкільні успіхи, але і самопочуття дитини. Всі ми хочемо, щоб наші діти росли здоровими і добре вчилися. Але чи завжди ми розуміємо, як багато в чому це залежить саме від душевного настрою дитини.
 
Рік за роком ми все більше переконуємося в тому, що багато дітей цілком могли б вчитися добре, а деякі-і дуже добре, якби … хотіли. Одні діти прямо говорять про своє небажання вчитися, інші відчувають незрозумілі для дорослих, а тим більше для них самих труднощі. Чи не судити і карати небажання, а зрозуміти його причини і допомогти дитині хотіти вчитися – ось найбільш ефективний шлях, хоча і вимагає від дорослого чимало душевного участі і праці.
 
Іноді джерелом негативних емоцій стають старші діти, які відчувають труднощі в навчанні. Ось шестирічний хлопчик говорить:
«Скоро я піду в школу, і мене будуть лаяти як Вовку.» Від цих слів до прямого небажання вчитися – рівно півкроку. Чи не так уже рідко і дорослі з найбільш благих намірів залякують дитину: «Ну, що ти крутишся? Ось підеш до школи – там вчителька навчить тебе сидіти смирно!
 
Не слід, однак, впадати і в іншу крайність, зображуючи школу місцем суцільних радощів та успіхів. Адже ми ще не знаємо, як піде у дитини навчання, як складуться відносини з однолітками і вчителями. Можливо, вони будуть не безхмарними. І тоді дитина, який чекав від школи занадто багато приємного і зайнятість в яких дає легко, ризикує «зламатися» при перших сутичках з труднощами, шкільної реальністю.
 
Отже, перше і основне: не спотворте віру дитини в себе як в майбутнього школяра ні страхом, ні полегшеними очікуваннями. Нехай він увійде в школу як в нове, цікаве справа-з вірою в свої можливості і готовністю випробувати себе. Шкільна готовність передбачає і готовність до більшої, ніж раніше, самостійності дитини, до співпраці дитини з чужим дорослим і однолітками без безпосередньої підтримки та захисту батьків.

 

 

Готуємося до школи разом!

  • Розпочинайте підготовку до школи з ігор, під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати свої здібності. Мова гри найбільш зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п'ять назв квітів, посуду, меблів...» тощо).
  • Дотримуйтеся систематичності занять: 10-15 хв. щодня можуть дати ліпший результат, аніж година чи дві на вихідних.
  • Оцінюйте успіхи дітей, а в разі невдач - підбадьорюйте їх («Нумо спробуймо разом, я впевнена, усе вийде!», «Ліпше буде зробити так» -показ, пояснення).
  • Стежте за власним настроєм. Діти емоційно чутливі, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру або ви погано почуваєте себе, ліпше відкладіть заняття. Із похмурим настроєм або над силу не грайтеся з дітьми. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно-позитивним і для них, і для вас.
  • Відвідайте разом із дітьми школу, де вони навчатимуться, покажіть їм, де роздягальня, їдальня, туалет тощо.
  • Розкажіть дітям про розпорядок дня у школі, про те, що діти мають робити під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. У цьому також може допомогти гра «Школа», «Лісова школа», завдяки якій діти створюють певний образ про школу, поведінку в ній.
  • Поділіться власним досвідом шкільного життя, звісно, якщо він позитивний («Коли я уперше прийшов у школу, я теж нічого не знав, а потім учитель нам все показав і розповів...»), розкажіть про смішну ситуацію, яка виникла на уроці, тощо. Читайте дітям твори про школу, школярів, учителів.
  •  Формуйте в дітей об'єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, водночас і не залякуючи майбутніх школярів, адже відоме перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає.

 

 

Типова освітня програма для Нової української школи: 1-2 клас.

Вивчаємо та обговорюємо з батьками і вчителями початкової школи

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України

від 08.10.2019 року № 1272

 

Типова освітня програма, розроблена

під керівництвом Савченко О. Я. 1 - 2 клас

Пояснювальна записка

Початкова освіта - це перший рівень повної загальної середньої освіти, який відповідає першому рівню Національної рамки кваліфікацій. Метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей та розвиток самостійності, творчості, допитливості, що забезпечують її готовність до життя в демократичному й інформаційному суспільстві, продовження навчання в основній школі.

Початкова освіта передбачає поділ на два цикли - 1-2 класи і 3-4 класи, що враховують вікові особливості розвитку та потреб дітей і дають можливість забезпечити подолання розбіжностей у їхніх досягненнях, зумовлених готовністю до здобуття освіти.

 Типову освітню програму для 1-2 класів закладів загальної середньої освіти розроблено відповідно до Закону України «Про освіту», Державного стандарту початкової освіти. У програмі визначено вимоги до конкретних очікуваних результатів навчання; коротко вказано відповідний зміст кожного навчального предмета чи інтегрованого курсу.

 Зміст програми має потенціал для формування у здобувачів таких ключових компетентностей:

1) вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях;

 2) здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами, що передбачає активне використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади, можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у відповідних ситуаціях, оволодіння навичками міжкультурного спілкування;

3) математична компетентність, що передбачає виявлення простих математичних залежностей в навколишньому світі, моделювання процесів та ситуацій із застосуванням математичних відношень та вимірювань, усвідомлення ролі математичних знань та вмінь в особистому і суспільному житті людини;

4) компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій, що передбачають формування допитливості, прагнення шукати і пропонувати нові ідеї, самостійно чи в групі спостерігати та досліджувати, формулювати припущення і робити висновки на основі проведених дослідів, пізнавати себе і навколишній світ шляхом спостереження та дослідження;

 5) інноваційність, що передбачає відкритість до нових ідей, ініціювання змін у близькому середовищі (клас, школа, громада тощо), формування знань, умінь, ставлень, що є основою компетентнісного підходу, забезпечують подальшу здатність успішно навчатися, провадити професійну діяльність, відчувати себе частиною спільноти і брати участь у справах громади;

6) екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення основи екологічного природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання природних ресурсів, розуміючи важливість збереження природи для сталого розвитку суспільства;

 7) інформаційно-комунікаційна компетентність, що передбачає опанування основою цифрової грамотності для розвитку і спілкування, здатність безпечного та етичного використання засобів інформаційно-комунікаційної компетентності у навчанні та інших життєвих ситуаціях;

8) навчання впродовж життя, що передбачає опанування уміннями і навичками, необхідними для подальшого навчання, організацію власного навчального середовища, отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання навчальних потреб, визначення власних навчальних цілей та способів їх досягнення, навчання працювати самостійно і в групі;

 9) громадянські та соціальні компетентності, пов'язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають співпрацю з іншими особами для досягнення спільної мети, активність в житті класу і школи, повагу до прав інших осіб, уміння діяти в конфліктних ситуаціях, пов'язаних з різними проявами дискримінації, цінувати культурне розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України, дбайливе ставлення до власного 3 здоров'я і збереження здоров'я інших людей, дотримання здорового способу життя;

10) культурна компетентність, що передбачає залучення до різних видів мистецької творчості (образотворче, музичне та інші види мистецтв) шляхом розкриття і розвитку природних здібностей, творчого вираження особистості;

 11) підприємливість та фінансова грамотність, що передбачають ініціативність, готовність брати відповідальність за власні рішення, вміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей, усвідомлення етичних цінностей ефективної співпраці, готовність до втілення в життя ініційованих ідей, прийняття власних рішень.

 Спільними для всіх ключових компетентностей є такі вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, здатність логічно обґрунтовувати позицію, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв'язувати проблеми, співпрацювати з іншими особами. Враховуючи інтегрований характер компетентності, у процесі реалізації Типової освітньої програми або Освітніх програм рекомендується використовувати внутрішньопредметні і міжпредметні зв'язки, які сприяють цілісності результатів початкової освіти та переносу умінь у нові ситуації.

 Вимоги до дітей, які розпочинають навчання у початковій школі, мають враховувати досягнення попереднього етапу їхнього розвитку. Період життя дитини від п'яти до шести (семи) років (старший дошкільний вік) визначається цілісною зміною її особистості, готовністю до нової соціальної ситуації розвитку. Пріоритетом цього процесу є формування і розвиток базових особистісних якостей дітей: спостережливості, допитливості, довільності поведінки, міжособистісної позитивної комунікації, відповідальності, діяльнісного і різнобічного освоєння навколишньої дійсності та ін. Потенційно це виявляється у певному рівні готовності дитини до систематичного навчання - фізичної, соціальної, емоційно-ціннісної, пізнавальної, мовленнєвої, творчої.

Зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, початкова школа забезпечує подальше становлення особистості дитини, її фізичний, інтелектуальний, соціальний розвиток; формує здатність до творчого самовираження, критичного мислення, виховує ціннісне ставлення до держави, рідного краю, української культури, пошанування своєї гідності та інших людей, збереження здоров'я. Згідно із Законом України «Про освіту», на основі Державного стандарту й Типової освітньої програми заклади освіти, наукові установи та інші суб'єкти освітньої діяльності можуть розробляти освітні програми - єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів, індивідуальних проектів, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання.

Освітні програми можуть відрізнятися від Типової освітньої програми послідовністю викладання навчального матеріалу, обсягом його вивчення, наявністю додаткових компонентів змісту або використанням оригінальних форм, методів і засобів навчання. Розподіл навчальних годин за темами, розділами, вибір форм і методів навчання вчитель визначає самостійно, враховуючи конкретні умови роботи, 4 забезпечуючи водночас досягнення конкретних очікуваних результатів, зазначених у програмі. Освітні програми можуть мати корекційно-розвивальний складник для осіб з особливими освітніми потребами. Для дітей з особливими потребами тривалість здобуття початкової освіти може бути подовжена. Програми інваріантного складника Базового навчального плану є обов'язковими для використання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності.

 

Далі за посиланням: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-1-4-klas/2019/11/1-2-dodatki.pdf  
 

 

Забезпечення наступності між ЗДО та НУШ.

Педагогічна просвіта

 

Як трансформувалося розуміння про наступність між дошкільною та початковою освітою зі стартом Нової української школи? Послідовне здобуття освіти можливе за дотримання принципів перспективності й наступності між суміжними ланками освіти, зокрема між дошкільною та початковою, початковою і середньою. За реформування загальної середньої освіти оновлено структуру і змінено зміст освітнього процесу. Дедалі нагальнішим стає питання забезпечення цілісного розвитку особистості на всіх рівнях освіти.

Наступність - це дидактичний принцип забезпечення передумов до шкільного навчання. Інакше кажучи, наступність виступає загальнопедагогічним методом забезпечення готовності дитини до навчання в школі без будь-яких негативних наслідків для її психіки.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/2345-zabezpechennya-nastupnost-zdo-ta-nush?utm_source=letter&utm_medium=letternews&utm_campaign=letternews_rnvp_040918&ustp=F