Консультації
«Щоб не хворіти, треба загартовуватися» Консультація для батьків Загартовування дітей необхідно для того, щоб підвищити їх стійкість до впливу низьких і високих температур повітря і за рахунок цього запобігти часті захворювання. Основні ефекти процедур, що гартують: Зміцнення нервової системи, Розвитокм’язів і кісток, Поліпшення роботи внутрішніх органів, Активізаціяобмінуречовин, Несприйнятливість до дії хвороботворних чинників. Засоби загартовування прості й доступні. Головне відкинути багато укорінені забобони бабусь і батьків і не кутати малюків, не боятися свіжого повітря. При загартовуванні дітей слід дотримуватися таких основних принципів: • Проводити загартовуючі процедури систематично, • Збільшувати час впливу загартовуваного фактора поступово, • Враховувати настрій дитини і проводити процедури у формі гри, • Починати загартовування в будь-якому віці, • Ніколи не виконувати процедури, якщо малюк замерзнув, тобто не допускати переохолодження дитини, • Уникати сильних подразників: тривалого впливу холодної води або дуже низьких температур повітря, а також перегрівання на сонці, • Правильно підбирати одяг та взуття: вони повинна відповідати температурі навколишнього повітря і бути з натуральних тканин і матеріалів, • Процедури загартовування поєднувати з фізичнимивправами і масажем, • В приміщенні, де перебуваєдитина, ніколи не курити. Основні фактори загартовування – природні та доступні “Сонце. Повітря і Вода“. Починати загартовування немовляти можна з 6-7-го дня життя після огляду малюка лікарем-педіатром. Загартовуючі повітряні процедури: Провітрювання кімнати. Температура повітря в кімнаті маляти має бути від 20 до 22 градусів. Провітрювання взимку можна проводити в присутності дитини. Прогулянки. Влітку новонароджених можна виносити на вулицю вже з першого тижня життя. Тривалість перших прогулянок – від 20 до 40 хвилин. У нашій кліматичній зоні дітей перших тижнів життя можна виносити на вулицю при температурі повітря не нижче -5 градусів на 15-30 хвилин. Поступово збільшую тривалість прогулянок до 1-2 годин. Малюки старше 3-х місяців добре переносять мороз до -10 градусів. А піврічні діти можуть гуляти і при морозі -15 градусів. До 2-3 місяців дитини взимку краще тримати на руках, а не в колясці, щоб не допустити його переохолодження. Повітряніваннипід час сповивання. Малюка залишають голеньким на пеленальном столику, краще в положенні на животі протягом 2-3 хвилин. Поступово до 6 місячного віку тривалість повітряних ванн варто довести до 15 хвилин, а до року – до 30 хвилин. Ослаблених дітей привчають до прохолодного повітря поступово: спочатку розкривають тільки ручки і ніжки, а потім тільце до пояса, а через кілька тижнів – залишають дитину роздягненого повністю на кілька хвилин (наприклад, по 5 хвилин 3-4 рази на день). Влітку повітряні ванни слід проводити на відкритому повітрі в тіні дерев. При перших ознаках переохолодження дитини й появі “гусячої шкіри”, посиніння губ, занепокоєнні маляти варто негайно одягти! Загартовування водою можепроводитися як місце віабозагальні процедури. До місцевих процедур відносятьумивання, обтирання, обливання, ванни. Загартовування тільки то діефективно, коли холодною водою обливають теплу дитини. Традиційні водні процедури: Для дітей з самого народження: загальніванни з обливанням. Купають дитину як звичайно при температурі води у ванні близько 37 градусів. Готують в іншому посуді воду для першого обливання температурою на 10 градусів нижче, ніж у ванні (близько 26 градусів). Виймають малятко з ванночки, тримають його на долоні дорослого спинкою догори і спочатку обливають йому стопи прохолодною підготовленою водою, а потім спинку уздовж хребта до потилиці. Іноді малята віднесподіванки навіть скрикують або “крекчуть”, але потім швидкозвикають до процедури. Після обливання дитини промокають, закутують у просту і байкову пелюшки. Через 15-20 хвилин його переодягають. Рекомендується кожні 3-5 днів знижувати температуру води для обливань на один градус, доходячи до температури води18-20 градусів. Діти більш старшого віку, які адаптовані до процедури, самі вимагають обливання більш холодною водою після теплої ванни або душу. Обливаючи малюка, примовляють: “з гусака – вода, з (ім’я дитини) – худоба!” Підмивання, умивання. Тривають 1-2 хвилини. Спочатку їх проводять теплою водою (28 градусів), а потім кожні 2-3 дня знижують температуру води на 1 градус – до 22 градусів. Стежити, щоб ніжки малюка перед підмиванням були теплими! Після процедури загортають дитину в пелюшки на 15-20 хвилин. А потім переодягають. Для дітей з 2-х місяців: загальнівологіобтирання. Спочатку готують шкіру дитини до майбутньої процедурою. Через 7-10 днів можна приступати до обтирання водою. Рукавицю з махрової тканини або рушник змочують у воді (35-36 градусів взимку і 33-34 градуса влітку), злегка віджимають і обтирають руки – від пальців до плеча, ніжки – від стоп до стегна, груди, живіт, спину. Таким чином досягається поєднання дії масажу і води. Відразу ж після обтирання витирають змочену частину тіла рушником до легкого почервоніння шкіри. Один раз на 5 днів температуру води для обтирань знижують на 1 градус, доводячи її до 28 градусів. Тривалість процедури – 3-4 хвилини. Краще проводити її перед денним сном. Для посилення рефлекторного впливу води на шкірі можна використовувати розчин солі (1 чайна ложка на склянку води). Інтенсивні методи загартовування До інтенсивних методів загартовування відносять ті методи, при яких відбувається хоча б короткочасний контакт тіла зі снігом, крижаною водою або морозним повітрям. Проміжне місце між традиційним і інтенсивним загартовуванням займають контрастні процедури. При хронічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів у дітей, тонзиліті, аденоїдах корисніше застосовувати контрастні процедури. Основні види контрастних процедур, що загартовують: - Контрастніванни для ніг, - Контрастнеобтирання, - Контрастний душ, - Сауна. Контрастне обливання ніжок: ставлять два тази з такою кількістю води, щоб рівень її доходив до середини гомілки. В одному тазу вода повинна бути гарячою 38-40 градусів, а в іншому при першій процедурі – на 3-4 градуси нижче. Малюк спочатку занурює ніжки в гарячу воду на 1-2 хвилини і борсається ними у воді, а потім “перескакує” в таз з прохолодною водою на 5-20 секунд. Так можна змінювати гарячі і прохолодні ванни для ніг 3-6 раз. Кожні 5 днів температуру води у другому тазу знижують на 1 градус, доводячи до 17-12 градусів. У ослаблених дітей процедуру потрібно закінчувати тазом з гарячою водою, а у міцних і здорових – з прохолодною. Придумайте малюкам свою казку або забавну історію, щоб проводити контрастні процедури у вигляді гри або вистави. Контрастний душ можна використовувати для дітей старше 2-х річного віку. При цьому маля стоїть під “гарячим дощиком” 1-2 хвилини, а потім під “холодним” – 10-20 секунд. Чергувати 5-10 разів. Багато дітей добре переносять ходіння по снігу босоніж після адаптації до обливання стоп прохолодною водою. Важливо, щоб під снігом була земля, а не бетон або асфальт. Виходьте з малюком, коли випаде чистий сніг, в зручному взутті (валеночкі), які легко знімати і одягати. Побігайте з дитиною. Якщо у нього будуть червоні щічки, значить і ніжки малюка теплі. Знімаєте взуття і ставите на декілька секунд ніжку на сніг. Промокайте її чистим рушником, одягайте взуття і повторюйте те ж саме з іншою ніжкою. Після процедури потрібно ще трохи побігати або поприсідати. Робіть ці процедури, що гартують разом усією родиною!
«МОВЛЕННЯ НА КІНЧИКАХ ПАЛЬЧИКІВ НАШИХ ДІТЕЙ» Консультація для батьків
Мовлення людини – досить складний процес. Щоб оволодіти правильним мовленням, дитина має сприймати звернене до неї мовлення, вміти керувати органами артикуляції, контролювати власне мовлення та мовлення оточуючих людей. Ще в 20-х роках минулого сторіччя було висунуто гіпотезу про зв’язок мовлення з рухами руки. Пізніше було доведено, що дрібні рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і таким чином прискорюють розвиток мовлення. Активне тренування дрібної моторики покращує не тільки рухові можливості, а й розвиває мовленнєві та психічну навички. Вважається, що одним із показників інтелектуальної готовності дитини до школи є саме рівень розвитку дрібної моторики. Діти, у яких відмічається високий рівень розвитку дрібної моторики, вміють логічно мислити, в них на належному рівні розвинені пам’ять, увага та зв’язне мовлення. І навпаки, діти із низьким розвитком дрібної моторики негативно відносяться до начання, не можуть висловити власну думку, мають короткотривалу пам’ять. Саме тому, роботу з розвитку дрібної моторики у дітей слід починати не перед вступом до 1 класу, а майже після народження дитини. Приділяючи достатньо уваги іграм, вправам, завданням для розвитку дрібної моторики рук, ми вирішуємо декілька проблем , а саме: прискорюємо та покращуємо розвиток мовлення наших дітей, розвиваємо інтелектуальні здібності малюків та готуємо їх до оволодіння навичками письма. Вже від народження дбайливі батьки можуть робити дитині масаж пальчиків, впливаючи на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. Далі вводити прості вправи з віршованим супроводом ( наприклад «Куй-куй чобіток», «Сорока-ворона» і ін.), вчити дитину застібанню та розстібанню ґудзиків, шнуруванню взуття, елементарним навичкам самообслуговування. В середньому та старшому дошкільному віці робота над розвитком дрібної моторики та координації рухів руки повинна проводитися постійно ( і в садочку, і вдома) та має бути важливою частиною у підготовці дитини до шкільного навчання. Потрібно знати, що матеріал, який використовується для розвитку дрібної моторики має відповідати віковим нормам дитини та не бути переобтяженим. Поступово матеріал ускладнюється. Остаточний результат роботи залежить від регулярності виконання та відповідності віку дитини, від інтересу дитини до виконання завдань. Щоб сприяти розвитку дрібної моторики і тим самим розвивати мовлення та пізнавальні процеси дитини, можна запропонувати наступні завдання: • Розминати пальцями тісто, глину, пластилін. • Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу. • Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі. • Стискати та розтискати кулачки. • Масажувати долоні горіхами, шишками, жолудями, шестигранними олівцями. • Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто. • Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони «біжать» . Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою. • Нанизувати великі ґудзики на нитку. • Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки. • Закручувати шурупи, гайки. • Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками. • Ігри з піском, манкою, крупами, водою. • Малювати, розфарбовувати, штрихувати, складати пазли. • Різати ножицями. • Викладання візерунків та фігур з камінчиків, сірників та паличок для рахування. • Пальчикова гімнастика без мовного супроводу та з віршованим супроводом. • Ігри з прищіпками. • Не забувайте під час виконання цих видів роботи розмовляти з малюком, коментувати дії та спонукати дитину до мовлення. Приємного вам спілкування, корисних ігор та розумних дітей!
«РОЛЬ СІМЇ В РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДИТИНИ»
Фізичне, психічне та інтелектуальне виховання дитини починаєть¬ся в ранньому дитинстві. Усі навички, в тому числі правильного мов¬лення, формуються в сім’ї. Мовлення дитини формується на прикладі мовлення рідних та близьких їй людей: матері, батька, дідуся, бабусі, старших сестер та братів. Існує думка про те, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги до¬рослих, начебто дитина сама, поступово оволодіває правильною вимо¬вою. Насправді ж, невтручання в процес формування дитячого мовлення, майже завжди стає причиною відставання в розвитку. Мовленнєві недоліки, що з’явилися в дитинстві, з великими труднощами перебо¬рюються в наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були ство¬рені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб маля чуло правильне, чітке мовлення, на прикладі якого формуватиметься його особисте. Недоречно і навіть небажано говорити з малюком його ж мовою, повторюючи спотворені слова (дитина часто чує «диви» замість «ди¬вись», «маєнький» замість «маленький», «мольоцько» — «молочко» тощо), це може гальмувати розвиток мовлення. Особливо чітко потрібно вимовляти незнайомі, нові для дитини, а також багатоскладові слова. Звертаючись безпосередньо до дитини, ви спонукаєте її до відповіді, а вона уважно прислухається до вашого мовлення. Батьки повинні привчати дитину дивитися прямо на того, хто гово¬рить, тоді вона полегшено перейме правильну артикуляцію. ПОРАДИ БАТЬКАМ: 1.Уважно ставтеся до занять вашої дитини. Ваша відповідь на запитання має бути чіткою, доступною та зрозумілою для малюка. 2.Спонукайте дитину до запитань. 3.Якомога більше розмовляйте з дитиною. 4.Систематично проводьте ігри в слова «Хто більше знає слів?», «Назви який…», «Скажи, як…», «Що означає слово?», «Скажи, коли …», «Скажи, звідки…», «А якби…», «Придумай слово». 5.Не забувайте доречно вжити прислів´я, загадати загадку 6.Стимулюйте дитину до пригадування окремих рядків віршів, пісень. 7.Обов´язково поясніть дитині кожне незрозуміле їй слово, у присутності дитини вдайтесь до словника. 8.Якщо ваша п´ятирічна дитина неправильно вимовляє звуки, обов´язково зверніться до логопеда. 9.Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною. Пам´ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини у сім´ї є мати, батько, дідусь чи бабуся. 10.Ваша мова є взірцем для наслідування дитини. Саме тому вона завжди має бути правильною. 11.Придбайте словники. Вони стануть вашими порадниками у вихованні культури мови у вашої дитини. 12.Придбайте репродукції картин , читайте дитині книжки, вчить її переказувати. 13.Привчайте дитину слухати дитячі та музичні передачі, дивитися діафільми. 14.Тривалість перегляду дитиною телевізійних передач не повинна перевищувати 30 хвилин на добу та 2 — 3 разів на тиждень.
|
