Правове виховання

В нашому дошкільному навчальному закладі створені всі умови для правового виховання дошкільників. В першу чергу, ми починаємо виховувати у дітей почуття власної гідності, поваги до самого себе. Створюємо атмосферу визнання індивідуальності дитини, поваги його особистості, а самій дитині надаємо можливість реалізувати свої людські права.

Кожна дитина має право:

- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
- на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;
- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто забезпечує за нею догляд;
- на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих достоїнство людини видів поводження чи покарання;
- на захист від будь-якого покарання;
- на захист від сексуальних домагань;
- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
- на вільне віросповідання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
- на свободу думки, совісті, віросповідання;
- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Правила дитини порушуються:

- коли не забезпечена її безпека для життя та здоров’я;
- коли її потреби ігноруються;
- коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;
- коли порушується недоторканість дитини;
- коли дитину ізолюють;
- коли дитину залякують;
- коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для сім’ї рішення;
- коли вона вільно не може висловлювати свої думки і почуття;
- коли її особисті речі не є недоторканими;
- коли її використовують в конфліктних ситуаціях з родичами;
- коли дитина стає свідком приниження достоїнства інших людей.
Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права яких порушують, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

- Пам’ятати, що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.
- Забезпечити її фізичну безпеку.
- Навчити її казати "Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.
- Негайно припинити фізичну і словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.
- Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями і власними думками.
- Пам’ятати про її вік та про те, що вона має особистості особливості.
- Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.
- Залучати дитину до створення сімейних правил.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися.

Пам'ятка для батьків з правового виховання «Мистецтво бути батьком»

1. Ваш малюк ні в чому не винен перед Вами. Ні в тому, що з'явився на світ. Ні в тому, що створив Вам додаткові труднощі. Ні в тому, що не дав очікуваного щастя. Ні в тому, що не виправдав вашого очікування. І Ви не вправі вимагати, щоб він вирішував Вам ці проблеми.

2. Ваша дитина - не Ваша власність, а самостійна людина. І вирішувати до кінця його долю, а тим більше ламати на свій розсуд йому життя Ви не маєте право. Ви можете лише допомогти їй вибрати життєвий шлях, вивчивши його здібності і інтереси і створивши умови для їх реалізації.

3. Ваша дитина далеко не завжди буде слухняною і милою. Її упертість і капризи так само неминучі, як сам факт її присутності в родині.

4. У багатьох примхах й витівках малюка винні Ви самі, тому що вчасно не зрозуміли його, не бажаючи приймати його таким, який він є.

5. Ви повинні завжди вірити в краще, що є у Вашому малюку. Бути впевнениму тому,що рано чи пізно це найкраще неодмінно проявиться.

Караючи, подумай: навіщо?

СіМ ПРАВИЛ ПРО ПОКАРАННЯ ДІТЕЙ
ВІД ВОЛОДИМИРА ЛЕВІ

1. Покарання не повинне шкодити здоров’ю – не фізичному, не психічному. Більше того, по ідеї покарання має бути корисним, чи не так? Ніхто не сперечається. Проте той, хто карає, забуває подумати…

2. Якщо є сумнів, що краще не карати – не карайте. Навіть якщо зрозуміли, що зазвичай занадто м’які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики» і ніяких покарань «про всяк випадок»!

3. За один раз – одне. Навіть якщо провин здійснено одразу неймовірна множина, покарання може бути суворим, але тільки одне за усе разом, а не поодинці за кожен невірний вчинок. Салат з покарань – страва не для дитячої душі! Покарання – не за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали й нагороди. Ніколи не віднімайте подарованого вами чи кимось іншим – ніколи! Відмінити можна лише покарання. Навіть якщо набешкетував так, що гірше не буває, навіть якщо підняв на вас руку, але сьогодні ж допоміг хворому, захистив слабкого… Не заважайте дитині бути різною.

4. Термін «давності». Краще не карати, ніж карати із запізненням. Деякі занадто послідовні вихователі сварять і карають дітей за провини, виявлені через місяць, а то й рік (щось зіпсував, стягнув, напакостив), забуваючи, що навіть в суворих дорослих законах береться до уваги термін давності правопорушення. Облишити. Пробачити. Є ризик навіяти маленькому негідникові думку про можливу безкарність? Звичайно. Але цей ризик не такий страшний порівняно з ризиком затримки духовного розвитку. Запізнілі покарання навіюють дитині минуле, не дають бути іншою.

5. Покараний - пробачений. Інцидент вичерпаний – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилося. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

6. Без приниження. Щоб там не трапилось, якою б не була провина, покарання не повинне сприйматися дитиною як торжество вашої сили над його слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотному напрямку!

7. Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання вона повинна боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення.

Не можна карати та сварити:

· коли хворий, погано почувається або ще не зовсім одужав після хвороби – психіка особливо вразлива, реакції непередбачені;

· коли їсть; після сну; перед сном; під час гри; під час роботи;

· одразу після фізичної або духовної травми (падіння, бійка, нещасний випадок, погана оцінка, будь-яка невдача, нехай навіть в цій невдачі винен тільки він сам) – треба, принаймні, перечекати, поки втамується гострий біль (це не означає, що потрібно обов’язково кидатися втішати);

· коли не справляється: із страхом, з неуважністю, з лінню, з рухливістю, з дратівливістю, з будь-яким недоліком, додаючи щирих старань, коли проявляється нездатність, нетямущість, незручність, дурість, недосвідченість – одне слово, в усіх випадках, коли що-небудь не виходить;

· коли внутрішні мотиви проступку, найдрібнішого або найстрашнішого, нам не зрозумілі;

· коли самі ми не свої; коли втомилися, засмучені або роздратовані з якихось своїх причин – у такому стані гнів завжди неправдивий.