|
|
Як уберегтися від інфекційних хворобОбережно - Кір!!!
Кір – одна з найбільш заразних хвороб у світі. Із 10 невакцинованих людей, які проконтактували із хворим, 9 захворіють. Кір – небезпечне захворювання, яке поширюється надзвичайно стрімко та може мати серйозні наслідки для здоров’я. Міністерство охорони здоров’я України закликає громадян вакцинувати дітей від кору на тлі реєстрації випадків захворювання. Зазначається, що, якщо ваша дитина не має планових щеплень від кору, їх необхідно наздогнати якнайшвидше. Для цього є низка вагомих причин: 1. Кір — одна з найзаразніших інфекцій, відомих у світі. 9 із 10 невакцинованих людей, що контактують із хворим, теж інфікуються. Підхопити хворобу можна будь-де – у літньому таборі, дитсадку, бомбосховищі, громадському транспорті. 2. Спалахи кору циклічні й відбуваються в Україні кожні 4-5 років. Попередній був у 2017–2019 роках. Одна з причин цього — недостатнє охоплення щепленнями. 3. Кір має серйозні ускладнення. Захворювання може призвести до пневмонії, вушної інфекції, запалення мозку, а також до інвалідності та смерті. 4. Вірус кору пригнічує на кілька місяців, а то й років імунітет людини, яка перехворіла, викликаючи «імунну амнезію». Це робить людину більш вразливою до інших інфекцій. 5. Специфічного лікування проти кору немає. Єдиний надійний захист від цієї хвороби — вакцинація. МОЗ зауважує, що щеплення від кору безпечні, ефективні та безоплатні. Варто вакцинувати дитину вчасно, а якщо пропустили щеплення, запишіться до лікаря якнайшвидше. В областях сформували понад 300 мобільних громад для щеплення проти кору. 17 липня в Україні розпочалася загальнонаціональна кампанія з вакцинації дітей від кору. Для цього у регіони вже доставлено понад 300 тис. доз європейської вакцини КПК.
Передавання інфекції Вірус кору поширюється під час кашлю та чхання, тісних особистих контактів. Вірус лишається активним і живе в повітрі або на інфікованих поверхнях протягом 2 год. Інфікована людина може передавати вірус ще за чотири дні до і за чотири дні після появи у неї висипу.
Симптоми Першою ознакою кору зазвичай є значне підвищення температури приблизно через 10–12 днів після інфікування, яке триває 4–7 днів. На цій початковій стадії можуть виникати нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. За кілька днів з’являється висип — спочатку, як правило, на обличчі та верхній частині шиї. Приблизно через три дні висип розповсюджується по всьому тілу, включно із руками та ногами. Він тримається 5–6 днів і потім зникає. У середньому, висип з’являється через 14 днів (від 7 до 18 днів) після впливу вірусу.
За перших симптомів негайно звертайтеся до лікаря!
Ускладнення Кір може мати серйозні наслідки, особливо у дітей віком до п’яти років. Серед ускладнень кору — запалення середнього вуха (отит), запалення дихальних шляхів (бронхіт), пневмонія, діарея, енцефаліт. Ця недуга може призвести навіть до смерті. Захворювання на кір під час вагітності також загрожує здоров’ю жінок — від розвитку ускладнень до передчасних пологів чи мимовільного аборту (викидня).
Профілактика Спеціального лікування від кору не має. Найкращий захист —вакцинація. В Україні є комплексна вакцина від кору, паротиту і краснухи (КПК). Вона безпечна, ефективна і забезпечує тривалий захист. Для найкращого захисту дитина має отримати дві дози КПК-вакцини. При госпіталізації студента хворого на Кір всім контактним сусідам по блочній кімнаті, а також одногрупникам по факультету, які не вакциновані проводиться кожний день (до 3-х днів) термометрія. При виявленні підвищеної температури негайно ізолювати в ізолятор при гуртожитку, викликати швидку медичну допомогу для госпіталізації з підозрою на Кір і повідомити про це в міську студентську поліклініку тел..236-21-81 або в Університетську клініку тел.. 259-00-93. В кімнаті (блоці) в якому проживав хворий після його госпіталізації проводиться обов’язкове вологе прибирання з застосуванням дезінфікуючих засобів та провітрювання. Детальніше Лист МОН від 01.08.2023 № 1/11371-23 "Інформація про кір" Шановні батьки! В нашій країні реєструють випадки кору – небезпечного вірусного захворювання, яке поширюється надзвичайно стрімко та може мати серйозні наслідки для здоров’я. Щеплення проти кору проводять уже понад 50 років. До впровадження вакцин від кору щорічно у світі вмирало близько 2,6 млн людей. Для захисту від хвороби дітям необхідно отримати 2 дози вакцини. За календарем щеплень України перше щеплення роблять у 12 місяців, у 6 років - друге щеплення. Якщо ваша дитина не має планових щеплень від кору, їх необхідно наздогнати якнайшвидше. Для цього є низка вагомих причин: 1. Кір — одна з найзаразніших інфекцій, 9 із 10 невакцинованих людей, що контактують із хворим, теж інфікуються. Підхопити хворобу можна будь-де – у дитсадку, школі, бомбосховищі, громадському транспорті. 2. Спалахи кору циклічні й відбуваються в Україні кожні 4-5 років. Попередній був у 2017–2019 роках. Одна з причин цього — недостатнє охоплення щепленнями. 3. Кір має серйозні ускладнення. Захворювання може призвести до пневмонії, вушної інфекції, запалення мозку, а також до інвалідності та смерті. 4. Вірус кору пригнічує на кілька місяців, а то й років імунітет людини, яка перехворіла, викликаючи «імунну амнезію». Це робить людину більш вразливою до інших інфекцій. 5. Специфічного лікування проти кору немає. Єдиний надійний захист від цієї хвороби — вакцинація.
Перевірте вакцинальний статус своєї дитини, зверніться до сімейного лікаря та захистіть дитину від небезпечного захворювання.
Дифтерія Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок. Алгоритм організації та проведення протиепідемічних заходів при поодиноких випадках захворювань на дифтерію в закладі: 3 метою виявлення джерела інфекції та меж вогнища забезпечити введення обмежувальних заходів в усьому закладі, де виявлений хворий, терміном 10 днів,протягом якого не допускати: - прийняття до групи/класу нових осіб (дітей чи персоналу) без анамнезу щодо проведених щеплень та перенесеної дифтерії; - проведення масових заходів та зборів тощо; - відсутніх з невідомих причин контактних осіб до відвідування закладу без бактеріологічного обстеження та довідки про стан здоров’я педіатра, сімейного лікаря чи інфекціоніста. Забезпечити: - проведення медичного огляду всіх контактних дітей з групи/класу (школи), а також персоналу інфекціоністом, проведення їм одномоментного одноразового лабораторного обстеження на дифтерію; - при виявленні хворих чи носіїв лабораторні обстеження контактним повторювати до останнього позитивного випадку; - організувати щоденний огляд контактних дітей і дорослих: огляд та опитування педіатром чи сімейним лікарем, інфекціоністом та оториноларингологом з термометрією; - ведення листка медичного спостереження з зазначенням показників температури тіла, даних огляду шкіряних покривів та слизової оболонки ротової порожнини; - направлення осіб, підозрілих на захворювання на дифтерію, на консультацію до інфекціоніста, оториноларинголога: - достатню кількість у закладі медичних термометрів та шпателів одноразового використання, дезінфікуючих та миючих засобів; - проведення заключної дезінфекції після ізоляції хворого у відповідності до регламенту по застосуванню деззасобу; - посилити санітарно-гігієнічний режим, в т.ч. вологе прибирання приміщень закладу силами технічного персоналу з застосуванням миючих засобів, провітрювання приміщень, можливе ультрафіолетове опромінення повітря протягом 20-30 хвилин у відсутності людей з наступним провітрюванням; - проведення санітарно-освітньої роботи серед батьків, дітей та обслуговуючого персоналу навчально-виховного закладу з питань профілактики дифтерії; - допуск в колектив перехворілого на дифтерію можливий при повному клінічному одужанні, наявності довідки інфекціоніста. Причини дифтерії Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1%-й розчин сулеми знищують палички через 1 хвилину. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине під час нагрівання (+60 °С та вище), а також внаслідок дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання — від 3 до 10 днів. Джерело інфекції — хвора людина чи носій Corynebacterium diphtheriae, які виділяють токсигенні штами збудника. Бактерієносійство Corynebacterium diphtheriae є окремим типом інфекційного процесу і буває: реконвалесцентне (у осіб, що перехворіли на дифтерію); у здорових осіб (у яких на момент огляду клінічні симптоми були відсутні). За тривалістю бактерієносійство Corynebacterium diphtheriae поділяють на: короткочасне — збудник виділяється до 2 тижнів; середньої тривалості — від 2 тижнів до 1 місяця; затяжне — більше 1 місяця; хронічне — від 6 місяців до кількох років. Шляхи передавання інфекції Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передавання також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, у результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання. Симптоми дифтерії Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів. Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/чи обтурації дихальних шляхів, наявності та характеру ускладнень, супутніх захворювань та приєднання вторинних інфекцій. Захворювання на дифтерію може мати такі прояви: біль у горлі; підвищена температура, лихоманка; набряк слизової оболонки ротоглотки; наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу; набряк шиї; збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів. Виділяють різні форми захворювання. Дифтерія носа: серозно-геморагічні, гнійні чи гнійно-геморагічні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перетинка носа); зрідка — загальні симптоми. Дифтерія глотки: найчастіша форма; неприємний запах з рота, біль у горлі, труднощі під час ковтання, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках — масивний набряк м’яких тканин шиї (bull neck, бичача шия). У пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів — участь допоміжних дихальних м’язів, інколи ціаноз. Існує ризик аспірації відірваних фрагментів фібринозних плівок і асфіксії. Фібринозні плівки, спочатку білі, потім сіро-коричневі, з’являються впродовж 2–3 днів, укривають піднебінні мигдалики, задню стінку глотки, м’яке піднебіння; слизова оболонка глотки незначно гіперемована і набрякла. Дифтерія гортані і трахеї: як правило, внаслідок поширення процесу з глотки; фібринозні плівки і набряк слизової оболонки спричиняють звуження просвіту дихальних шляхів. Симптоми: захриплість, афонія, дзвінкий «гавкаючий» кашель, задишка. Дифтерія шкіри: раньова інфекція; хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, зрідка — симптоми системної дії токсину. Дифтерія може вражати й інші органи: кон’юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку. Ускладнення Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до гибелі клітини. Ускладнення від дифтерії можуть включати: блокування дихальних шляхів; інфекційно-токсичний шок; пошкодження серцевого м’яза (міокардит); ураження нервової системи; нефрозонефрит; легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію). Лікування дифтерії Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають невідкладній обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім бактеріоносійства) є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин у крові. Профілактика дифтерії Попередити розвиток небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих кожні 10 років. Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1–1,5 років не гарантує захисту від інфікування та захворювання, але у правильно щеплених недуга матиме набагато легший перебіг, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно здійснювати як вакцинацію, так і ревакцинацію. Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв. Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та допомагає зменшити захворюваність. Вакцинація відбувається у кабінетах щеплень дільничних поліклінічних закладів (безкоштовно). Також є мережа приватних кабінетів щеплень, де можна вакцинуватися власним коштом. Вакцинація дітей Згідно з національним Календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів. Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація. Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М). Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку. Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово. Ревакцинація дітей віком 15 –18 років, які отримують щеплення поза цим Календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця. Вакцинація дорослих Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М. Для профілактики дифтерії у разі виникнення осередку інфекції контактні особи залежно від їхнього вакцинального статусу підлягають негайній імунізації: нещеплені особи мають одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком; особи, які підлягають ревакцинації згідно з Календарем щеплень у цьому році, мають негайно отримати чергову ревакцинацію; особи, імунізовані згідно з Календарем, мають отримати додаткову дозу АД (дифтерійного анатоксину) чи анатоксину АД-М залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії минув щонайменш рік.
СКАРЛАТИНА У ДІТЕЙ: СИМПТОМИ І ЛІКУВАННЯ
Існує безліч дитячих хвороб, і скарлатина є однією з них. Ще зовсім недавно вона вважалася дуже небезпечною хворобою, адже у більшості діток в подальшому виникали серйозні ускладнення і багато вмирали. Сьогодні ситуація змінилася в кращу сторону, тому ми хочемо докладніше поговорити, про те, що ж це за недуга, як він проявляється, які методи лікування та клінічні рекомендації з лікування скарлатини у дітей існують сьогодні. А також що потрібно знати батькам, щоб вчасно визначити захворювання і звернутися до лікаря. Що таке скарлатина, види поширення інфекції Це захворювання бактеріальної природи, оскільки її збудником є стрептокок, а точніше β-гемолітичний стрептокок групи А. Це досить поширена інфекція, до якої схильні діти від 1 до 10 років. З давніх часів вона вважалася досить небезпечною, оскільки викликає не тільки серйозні ускладнення, але і смерть. Свою назву ця недуга отримав, виходячи з симптоматики: слово scarlatum в перекладі з латинського означає «червоний» або «яскраво-червоний». Саме цей відтінок характеризує специфічні висипання, які виникають на шкірі дитини. На фото ви можете побачити, як виглядає висип при скарлатині або скарлатинозная екзантема, у дітей на різних ділянках тіла. Поширюється дана інфекція наступними способами: повітряно-крапельним шляхом при контакті з активними носіями або хворими; при використанні загальних предметів особистої гігієни, посуду, іграшок і навіть харчових продуктів. Симптоми Коли стрептокок поселяється в організмі, він починає активно розмножуватися на слизових оболонках і виробляти эритротоксин, який викликає розширення дрібних кровоносних судин, що і викликає характерну висип. Якщо у дитини спостерігаються симптоми ангіни і висип, яка спочатку з’являється на обличчі, а потім спускається вниз по всьому тілу, це свідчить про розвиток хвороби. При захворюванні у дитини: відсутній висип в області носогубного трикутника; спостерігається гіпертермія в областях, покритих висипом; червоніють щоки; шия з боків злегка розпухає з-за збільшення лімфовузлів. На фото можна побачити симптоми скарлатини у дітей на початковій стадії: чітко спостерігається почервоніння щік, при цьому носогубний трикутник чистий і блідий на загальному тлі. У середньому інкубаційний період скарлатини у дітей з моменту зараження до прояву перших симптомів дорівнює приблизно 7-ми днів, однак якщо виникає ще й прихований етап протікання хвороби, тоді інкубаційний період становить 12 днів. Малюк, який захворів на скарлатину, може заражати інших з першого дня до одужання, тому відвідувати дитячі садки або школу рекомендується не раніше, ніж через 3 тижні після початку хвороби. Етапи прояву висипки та її варіації в залежності від форми і тяжкості захворювання Спочатку червоні крапкові висипання з’являються на обличчі, шиї, в області складок пахв, з боків тулуба та в області паху. У місцях, де шкіра активно треться об одяг, висип може зливатися і цілком покривати тіло. Висипання стають найбільш вираженими приблизно на 4-й день від початку перебігу хвороби, а далі уражені висипом покриви бліднуть, зникають і шкіра починає лущитися. На руках та підошвах ніг шкіра може відшаровуватися цілими пластами, цей симптом прийнято називати «симптом долоні». Висип може супроводжуватися невеликим сверблячкою. Іноді, крім висипу, з’являються невеликі бульбашки, заповнені прозорим вмістом, яке з часом стає каламутним. В цьому немає нічого страшного, до кінця хвороби пухирці підсихають, і після цього на шкірі спостерігається незначне лущення.
АНГІНА Й ІНШІ СИМПТОМИ ХВОРОБИ Якщо хвороба протікає в неяскраво вираженою формою, часто її діагностують як ангіну, тому що при даному захворюванні запалюється гортань. Стрептококи локалізуються і починають розмножуватися саме в носоглотці, тому при розвитку недуги починається запальний процес в цій області, починається ангіна, при якій червоніє м’яке небо, збільшуються мигдалики, які в подальшому стають відчутними на дотик, з’являється сірувато-гнійний наліт. Ці прояви є наслідком алергічних проявів на токсини, які виділяє стрептокок. Мова зазнає зміни: він стає яскраво-малинового кольору з опуклими сосочками рецепторів. На фото добре видно, як виглядає мову при скарлатині у дітей. На шкірних покривах і слизових оболонках, у місцях ран і саден, можуть виникати гнійні вогнища запалення. Отже, можна виділити наступні симптоми скарлатини: Хвороба розвивається гостро, підвищується температура тіла, з’являється гарячковий стан і погіршення самопочуття внаслідок інтоксикації організму. З’являється так звана «стрептококова ангіна», яка супроводжується збільшенням мигдаликів і місцевих лімфовузлів. У дитини при огляді відзначається «палаючий» зів, почервоніння слизової горла. Виникає характерний висип на певних ділянках тіла. Мова стає малиновим і з опуклими сосочками. Різновиди перебігу скарлатини В даний час ця хвороба в більшості випадків протікає в легкій формі, завдяки винаходу антибактеріальних засобів, ефективних для лікування подібних захворювань, а також наявності коштів і можливостей, які дозволяють зміцнювати імунітет організму. Симптоми легкої форми хвороби При протіканні легкої форми, спостерігаються наступні симптоми: Температура тіла підвищується не більше, ніж до 38-38,5°. Слабо виражена головний біль, нудота і блювота з-за інтоксикації організму. Ангіна або фарингіт протікає без ускладнень. На м’якому небі і мигдалинах відсутня гнійний наліт. Висип незначна або може зовсім відсутніми. Лущення шкіри також незначна. Як правило, гарячковий стан проходить до 4-го дня від початку захворювання, а ангіна і висип – на 5-6-й день. При легкій формі ускладнення бувають вкрай рідко. Середньотяжка форма скарлатини При цій формі виникає наступна симптоматика: Температура тіла підвищується до 40°. Самопочуття різко погіршується, виникає нудота, озноб і блювота, яка здатна повторюватися багато разів. На тлі інтоксикації організму збуджується нервова система, виникають маревний стан і галюцинації. Спостерігається стан, який прийнято називати «скарлатиновое серце». Серцебиття стає прискореним, виникає тахікардія, задишка, біль в області серця і поверхневе дихання. Ангіна переходить в гнійну форму, на мигдалинах з’являється специфічний наліт. Висипання на шкірі значні і легко помітні при зовнішньому огляді. При одужанні спостерігається значне лущення шкіри. Симптоми при середньотяжкій формі зберігаються протягом 7 днів. Дитині може знадобитися лікування в стаціонарі, щоб не допустити серйозних ускладнень, які досить легко виникають при такій симптоматиці та несвоєчасному лікуванні. Скарлатина у важкій формі Сьогодні така форма захворювання зустрічається рідко, завдяки наявності антибіотиків і проведення заходів, що сприяють зміцненню імунітету. Хвороба, що протікає у важкій формі, має наступні симптоми: Температура тіла підвищується до критичних значень (до 41°). Виникає сильна інтоксикація: багаторазова блювота, сильний головний біль. Спостерігаються психічні розлади: галюцинації, марення, сплутаність свідомості. Висип інтенсивно покриває ділянки тіла. Носоглотка сильно запалюється, запалення переходить навіть на середнє вухо. Фахівці визначають 3 види перебігу важкої форми скарлатини: Токсична, що виникає з причини великої кількості эритотоксина, що виділяється стрептококом. На цьому тлі виникає сильна інтоксикація всього організму, що веде токсичного шоку, а в деяких випадках і до летального результату. Важка форма, при якій відбувається гнійно-некротичне ураження слизової носоглотки та прилеглих до неї тканин. Токсико-септична. Це комбінована і найнебезпечніша форма перебігу захворювання. При важкій формі необхідна госпіталізація як дітей, так і дорослих. Ускладнення Варто відзначити, що ускладнення найбільш часто виникають на підставі несвоєчасної діагностики та неправильного лікування, тому дуже важливо при появі перших же симптомів звернутися за допомогою до свого лікуючого лікаря. Ускладнення виникають на ранньому або пізньому етапі перебігу хвороби і мають свої особливості. Ранні ускладнення скарлатини Стрептокок, потрапляючи в організм і активно розмножуючись, починає пригнічувати роботу органів і систем організму, що може привести до наступних ускладнень: Запальні процеси мигдаликів і в носоглотці, отит. Інфікування нирок і печінки. Стрептокок негативно впливає на роботу серця, інтоксикація призводить до того, що стінки серця стоншуються, воно стає великих розмірів, а працездатність значно зменшується. Бактерії ще й негативно впливає на кровоносну систему, сприяючи виникнення крововиливів в різних органах.
Пізні ускладнення скарлатини Несвоєчасне лікування хвороби у дітей викликає такі захворювання: Міокардит. Це запалення серцевого м’яза, яке виникає, коли стрептокок в неї потрапляє. Суглобовий ревматизм. Захворювання, при якому уражаються суглоби. Гломерулонефрит. Стрептокок провокує сильну алергічну реакцію, в результаті якої імунітет починає атакувати власний організм. Пневмонія або запалення легенів. Лікування скарлатини у дитячому віці Лікування призначається тільки після того, як фахівець визначить форму протікання хвороби і вивчить індивідуальні особливості дитини. При легкій формі не завжди необхідні антибактеріальні препарати. В якості підтримуючої терапії доктор може призначити: антигістамінні препарати; протизапальні засоби; ліки для зниження високої температури. Важливо також дотримувати постільний режим, рясне пиття і дієту. Для лікування середньої та важкої форм недуги необхідні антибіотики, а саме пеніциліни, стрептокок до них нестійкий. Крім цих препаратів, також призначаються антигістамінні препарати, жарознижуючі і вітамінні комплекси, що підвищують імунітет. Важливо дотримувати постільний режим, рясне пиття і дієту. Точне лікування може призначити тільки лікар, тому важливо своєчасно звернутися до нього за допомогою. Профілактика Від скарлатини не існує вакцинації і подібних заходів захисту. Якщо хто-то в дитячому колективі захворів на скарлатину, організовується загальний тижневий карантин. Дітей, які контактували з хворим, допускають до інших через 17 днів. Тому, хто переніс хворобу, допускається контактувати з іншими дітьми через 3 тижні від початку хвороби, а діти, які перебували на стаціонарі, можуть відвідувати садок або школу через 12 днів після виписки. Важливо також дотримуватися особистої гігієни: мити своєчасно руки з милом, обробляти дитячі іграшки та продукти харчування. У будинку, де є хворий, важливо щодня робити вологе прибирання і обробляти поверхні хлораміном, іграшки – різними антисептиками, безпечними для дітей, а постільну білизну – кип’ятити. Корисна інформація Кожен батько бажає, щоб його малюк не хворів, проте зовсім уникнути хвороб неможливо. Кожна дитина хворіє, а нам, батькам, важливо знати, як себе вести і що робити, щоб допомогти своєму малюку. Хтось стикається з —мононуклеозом, а у деяких дітей з самого народження з’являється така недуга, як —діатез— або ще одне алергічне прояв, яке носить назву атопічний дерматит. Багато в юному віці хворіють стоматитом, який може бути різних видів і вимагає різних підходів до лікування. Радимо вам також ознайомитися з цією інформацією, щоб бути, як кажуть, у всеозброєнні.
ВАКЦИНАЦІЯ У воєнний час підвищується ризик розвитку і поширення інфекційних хвороб. Особливо вразливі до них діти і дорослі, які мають прогалини у графіку щеплень або не імунізовані взагалі. За підсумками 2021 року рівень охоплення щепленнями в Україні залишається нижчим за рекомендований Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Водночас вакцинація є однією з головних складових громадського здоров’я. Щороку щеплення рятують 2–3 мільйони дитячих життів у всьому світі. Нещеплені ж діти ризикують інфікуватися, тяжко хворіти, а деколи й померти від наслідків захворювань. Тож важливо дотримуватися національного Календаря профілактичних щеплень. Особливо під час війни, адже медична система зараз долає нові виклики, і важливо не перевантажувати її додатково. Тому радимо подбати про себе і своїх дітей та захиститися від інфекційних хвороб, щойно ви перебуватимете у безпечному місці в Україні або за кордоном. Для цього зверніться до найближчої амбулаторії/лікарні. Відповідно до Календаря профілактичних щеплень, дитина має отримати вакцини від таких захворювань, як туберкульоз, гепатит В, кір, епідемічний паротит (свинка), краснуха, дифтерія, правець, кашлюк, поліомієліт та хіб-інфекція. Коли і від чого вакцинуватися?
Дорослі, щеплені за календарем, потребують ревакцинації від дифтерії і правця кожні 10 років: у 26, 36, 46 і так далі років. Перевірте, чи має ваша дитина всі необхідні щеплення відповідно до віку і чи отримали ви ревакцинацію упродовж останніх 10 років. Як підтвердити статус рутинних щеплень всередині країни та за кордоном? Підтвердити щеплення можна у два способи:
Якщо ви не встигли взяти з собою медичну картку, спробуйте сконтактувати з вашим сімейним лікарем або педіатром, із закладом охорони здоров'я, де проводилась вакцинація. Також, ви можете звернутися до лікаря з проханням перевірити внесення записів про щеплення до ЕСОЗ. У разі, якщо ви не можете вийти на зв’язок із лікарем або не маєте підтверджених записів про проведені щеплення, курс вакцинації буде вважатися таким, що відсутній. Тож щеплення доведеться робити наново. Що робити, якщо ви пропустили якусь із доз щеплення? Якщо якась із доз щеплення була пропущена, не варто панікувати. Пропуск вакцинації не означає, що треба розпочинати серію щеплень спочатку. Проте вкрай важливо надолужити пропущені дози якомога швидше незалежно від того, скільки минуло часу. Як вакцинуватися, якщо ви маєте порушення Календаря щеплень? Якщо ви маєте порушення Календаря щеплень, вакцинація здійснюється з дотриманням мінімальних інтервалів (див. Наказ №595). Введення чергової дози вакцини/анатоксину з меншим, ніж мінімальний, інтервалом не зараховується. Під час вибору схеми вакцинації необхідно керуватися інструкцією виробника про застосування вакцини/анатоксину. Не відмовляйтеся від рутинних щеплень, якщо вам їх запропонують. Від цього залежить здоров’я, а іноді і життя. Детальніше: Міністерство охорони здоров'я України
|
