ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ СЕРЕД ДІТЕЙ

        Серед соціальних та медичних проблем суспільства туберкульоз посідає особливе місце. Туберкульоз супроводжує людство з часів його появи. Туберкульозом хворіють і продовжують хворіти в усіх країнах світу. Нажаль, не тільки хворіють від нього, але й помирають.Зросла кількість важких і занедбаних форм туберкульозу, з’явились нові проблеми – розвиток резистентних форм туберкульозу та поступове збільшення кількості хворих на туберкульоз і СНІД. Залишається актуальною проблема великої кількості хворих туберкульозом, які відносяться до соціально дезадаптованої категорії населення.

Лікування туберкульозу є тривалим та довговартісним.

Туберкульоз - важке інфекційне захворювання, збудником якого є туберкульозна паличка. Основне джерело інфекції – людина, хвора на туберкульоз. Основний шлях зараження – повітряно-крапельний.

Початковий туберкульоз розвивається в 5 – 7% заражених, а у решти – виявляється тільки при зміні туберкулінових реакцій.

        Вторинний туберкульоз проявляється у вигляді різних клінічних форм і характеризується запальним процесом різної тривалості, нерідко з видозміненням легеневої тканини, її розпадом, утворенням порожнини (каверни).

Основними методами, що дозволяють поставити діагноз туберкульозу, є: мікробіологічні, рентгенологічні, для дітей – туберкулінодіагностика (проба Манту).

        У дітей переважають позалегеневі форми туберкульозу, а саме: туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів та туберкульоз шкіри. Однак ускладнює ситуацію той факт, що особливістю захворюваності на сухоти серед дітей, на відміну від дорослих, є співвідношення ураження легень та позалегеневого туберкульозу. І тут показники далеко не втішні. Статистика свідчить, що у структурі захворюваності дітей на позалегеневий туберкульоз 74% складає туберкульоз органів дихання і 26% - туберкульоз інших органів. В останньому випадку найбільш поширені ТБ кістково-суглобової системи та периферичних лімфатичних вузлів. При цьому у дітей ТБ кістково -суглобової системи зріс на 14%.

        Для профілактики туберкульозу у дорослих проводяться флюорографічні обстеження, у дітей - вакцинація на 3 – 5 день від народження та ревакцинація ( повторне введення вакцини ) - в 7 років. Для визначення напруги імунітету та інфікованості щорічно проводиться проба Манту, починаючи з 1 року до 18 років.

    Як виявляють туберкульоз серед дітей?

        У зв’язку з тим, що флюорографічне обстеження проводять серед дітей і підлітків лише з 15-ти років, для раннього виявлення інфікованості серед дітей і підлітків використовують щорічні постановки туберкулінових проб Манту. Постановка проб Манту використовується з метою відбору контингенту серед дітей і підлітків для ревакцинації проти туберкульозу; для раннього виявлення початкових і локальних форм туберкульозу у дітей і підлітків; для визначення інфікованості дитячого і підліткового населення.

        Якщо через 48-72 години на шкірі передпліччя, де була проведена проба Манту, не з’являється почервоніння, це свідчить про те, що дитина не заражена туберкульозною паличкою, проба в такому випадку вважається негативною. Поява почервоніння і припухлості на місці туберкулінової проби Манту у дитини, свідчить про інфікованість туберкульозом , проба в такому випадку вважається позитивною.

Чи шкідливі протитуберкульозна вакцина та проба Манту?

        Всі батьки повинні знати, що туберкулінові проби і протитуберкульозна вакцина не шкідлива для здоров’я дітей. Це підтверджується тривалим періодом застосування цих процедур. Протитуберкульозні щеплення оберігають дітей від захворювання.

Інколи батьки відмовляються від проведення щеплень проти туберкульозу та постановки проб Манту. Альтернативи цим заходам немає, адже вони є найбільш результативними для діагностики та профілактики туберкульозу.

Щороку в Україні хворіє до 35 % дітей, які не були щеплені. При аналізі випадків туберкульозного менінгіту встановлено, що 82 % захворілих на цю недугу дітей були або не вакциновані, або вакцинація у них була не ефективною.

Туберкульоз і діти

        У віковій структурі захворюваності дітей на туберкульоз помітне підвищення відсотка дітей раннього віку з ускладненим перебігом хвороби, при цьому найчастіше спостерігається прогресування прогресу з розвитком менінгіту, міліарного туберкульозу та казеозної пневмонії. Особливо це стосується дітей грудного віку, в котрих імунна система є недосконалою і не має ефективного захисту від туберкульозу. Значну кількість дітей, які захворіли на туберкульоз, становлять особи дошкільного віку. З року в рік зростає число померлих від туберкульозу дітей. Вмирають не лише діти раннього віку, які є найчутливішими до туберкульозної інфекції, а й є випадки смерті дітей старшого віку.

        Наукові дослідження показали, що обсяг і якість профілактичних заходів, в тому числі раннє виявлення туберкульозної інфекції та ефективність специфічної профілактики БЦЖ в Україні, особливо останніми роками, були недостатніми.

        Вивчаючи причини несвоєчасного виявлення туберкульозу, встановлено недостатню настороженість педіатрів щодо цієї недуги, їх необізнаність з питань раннього та діагностики хвороби. Не налагоджено співпрацю між педіатрами і фтизіатрами. Про це свідчить тривале (від одного місяця до 1.5 року) помилкове лікування дітей, хворих на туберкульоз, нерідко у кількох лікарнях з приводу інших хвороб.

        Після проведення туберкулінодіагностики не контролюється своєчасність обстеження на туберкульоз дітей з інтенсивними та гіперергічними реакціями на туберкулін. До того ж, значна кількість джерел інформації не виявляється або несвоєчасно виявляється, внаслідок цього багато дітей з невідомих вогнищ інфекції, які повинні спостерігатися фтизіатром, не знаходяться на диспансерному обліку і профілактичні протитуберкульозні заходи серед них не проводяться.

        На основі багаторічних наукових досліджень розроблено заходи щодо організаційних форм виявлення та запобігання туберкульозу в дітей в умовах епідемії туберкульозу. Розроблені заходи щодо організації раннього та своєчасного виявлення туберкульозу відрізняються від існуючої тактики виявлення посиленням протитуберкульозних заходів у групах ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп, а туберкулінодіагностика серед цього контингенту дітей проводиться нерегулярно. Другою особливістю є обов’язкове проведення туберкулінодіагностики дітям, котрі звернулись у поліклініку чи стаціонар з приводу будь-якої хвороби, за винятком протипоказаної. Це спричинено тим, що більшу кількість дітей, яких виявили при зверненні за медичною допомогою, тривало помилково лікували з приводу інших хвороб.

        Основними протитуберкульозними заходами серед дітей вважаються:

• профілактичні, до яких відносяться: вакцинація і ревакцинація;
• хіміопрофілактика;
• ізоляція дітей із мікобактеріального вогнища;
• оздоровлення дітей у дитячих колективах та сім’ях;
• санітарно-освітня робота серед населення;
• раннє виявлення туберкульозу;
• організація диспансерного спостереження: педіатром за дітьми груп ризику щодо туберкульозу;
• організація лікування хворих на туберкульоз дітей до їх одужання.

Протитуберкульозні заходи серед дітей здійснюються загальною медичною мережею, протитуберкульозною і санітарно-епідемічною службою.

Підкреслено, що для раннього та своєчасного виявлення туберкульозу в умовах епідемії хвороби протитуберкульозні заходи слід спрямовувати у таких напрямках:

• серед здорового контингенту дітей;
• груп ризику, що знаходяться на диспансерному обліку в дитячих поліклініках;
• груп ризику, що спостерігаються в протитуберкульозному диспансері;

контингентів, що є під наглядом фтизіатра у протитуберкульозному диспансері (виявлення загострень процесу).

        Дотримуючись розробленої методики організації протитуберкульозних заходів серед дітей в умовах епідемії туберкульозу, ефективність раннього виявлення туберкульозної інфекції підвищується у 2,8 раз. Запропонована методика у перспективі підвищить настороженість педіатрів щодо туберкульозу, налагодить співпрацю між педіатрами та фтизіатрами.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Щоб не захворіти на туберкульоз необхідно повноцінно харчуватися, не мати шкідливих звичок, вести здоровий спосіб життя, своєчасно проводити щеплення!

        Враховуючи епідемічний стан у країні, має бути обов’язково запланована робота щодо заохочення всіх учасників освітнього процесу до дотримання гігієнічних навичок, соціальної дистанції у приміщенні та на території ЗДО з метою забезпечення виконання профілактичних і протиепідемічних заходів.

https://www.youtube.com/watch?v=AzIj3nDAhO4

Правила профілактики дитячого травматизму

Необхідно пам'ятати основні правила профілактики травматизму:

• правильно підберіть дитині взуття: перевагу краще віддати взуття з ребристою підошвою, виготовленою з м'якої гуми або термоеластопластів, без підборів з теплою устілкою. Взуття має бути зручним і щільно прилягати до ноги;
• одягайте дітей багатошарово в теплий сухий одяг із натуральних матеріалів, з обов'язковим шаром нижньої білизни;
• обов'язково захищайте відкриті ділянки шкіри, не забуваючи одягати дітям рукавички, рукавиці-не промокашки, а вуха та шию дитини закривайте шапкою, шарфом та піднятим коміром. Слід пам'ятати, що каптури небезпечні щодо травм, вони звужують огляд і заважають при переході вулиці своєчасно оцінити ситуацію на дорозі. Не варто забувати про світлоповертачі (флікери) на дитячому одязі, тому що в зимовий період на вулиці починає рано темніти.
• шкіру обличчя слід захищати спеціальним дитячим кремом за 30 хвилин до виходу на вулицю;
• не слід забувати і про раціональне, збалансоване харчування дітей – перед прогулянкою необхідно обов'язково поїсти для вироблення додаткової енергії, яка обігріватиме дитячий організм.

Крім того, навчіть дитину правилам поведінки на дорозі, під час заняття спортом та ігор:

• зверніть увагу дітей на необхідність при переміщенні віддавати перевагу очищеним від снігу та посипаним піском доріжкам;
• під час пересування дорогою, тротуару не потрібно поспішати, слід уникати різких рухів, постійно дивитися собі під ноги. Ноги повинні бути трохи розслаблені і зігнуті в колінах, корпус при цьому трохи нахилений вперед;
• тримати руки в кишенях у ожеледицю небезпечно, при падінні навряд чи буде час їх вийняти і вхопитися за щось;
• по можливості необхідно уникати сходинки, якщо це неможливо, то ногу при спуску сходами слід ставити вздовж сходинки, у разі втрати рівноваги така позиція пом'якшить падіння;
• бажано уникати носіння сумок на довгих ручках, які звисаючи з плеча, переміщують центр ваги та тягнуть донизу;
• необхідно навчити дітей правильно падати, групуючись так: руки притиснути до грудей, ноги зігнути в колінах, голову втягнути в плечі;
• слід нагадати дитині, як небезпечно грати та кататися на гірках, розташованих поряд із дорогою;
• поясніть дитині, чому не можна на сильному морозі знімати рукавиці і притуляти руки чи язик до металевих предметів, оскільки можна «прилипнути»;
• не можна використовувати перший лід для катання, уникати місця близькі до ополонок, спусків теплої води від промислових підприємств, рибальських лунок.

Якщо ви вирішили довірити, дитині самостійно спуститися з гірки на санках та тюбінгах розкажіть їй, що:

• спускатися слід лише з рівних, пологих гірок, без трамплінів, купин, дерев або кущів на дорозі;
• перед спуском потрібно перевірити, чи вільна траса, чи не збираються її перетинати з іншого схилу;
• на сани сідають тільки верхи, тримаючись за мотузку. Ноги не ставлять на полозья, тримають із боків напівзігнутими;
• щоб повернути на ходу, достатньо спустити ногу на сніг із того боку, в який хочеш повернути сани;
• щоб загальмувати, треба опустити на сніг ноги та різко підняти передок санок;
• навчіть її падати: у момент падіння вона повинна уміти групуватися, збиратися в грудочку, так, щоб забій припадав на якомога більшу площу.

Ще одна часта зимова травма – ушкодження очей. Міцно зліплений і влучно запущений сніжок може позбавити дитину зору. Тому поясніть дитині, що під час снігового бою краще перебувати подалі від його епіцентру. А у разі попадання сніжка в око, дитину необхідно показати лікарю-офтальмологу.

Перша допомога дитині у разі травми

При переохолодженні 

• Якщо дитина довго перебувала на морозі та існує ризик переохолодження, слід перенести її до теплого приміщення.
• Потім слід замінити мокрий одяг дитини сухим і добре закутати її в шубу чи теплу ковдру.
• Не слід намагатися швидко зігріти дитину - набирати гарячу воду у ванну чи заводити дитину у гарячий душ, інтенсивно розтирати її чи обкладати грілками. Такі дії можуть спричинити порушення серцевого ритму та внутрішньої кровотечі.
• Слід дати дитині теплий напій.
• Важливо обстежити ніс, вуха, кінцівки дитини. Якщо помітні ознаки обмороження, слід надати першу допомогу.
• Якщо дитина непритомна, слід перевірити, чи вона дихає та чи є у неї пульс. Якщо дихання та пульс відсутні, слід терміново розпочати серцево-легеневу реанімацію.

При підозрі перелому кінцівок

• Слід провести іммобілізацію - закріпити кінцівку як мінімум у двох суглобах, вище та нижче травмованого місця.
• Покласти до травмованого місця щось холодне.
• У разі кровотечі слід накласти дитині жгут (міцно затягнути кінцівку, наприклад, ремнем), накласти тугу пов'язку. Аби вивільнити травмовану кінцівку, слід розрізати рукав чи штанину ножицями, адже зняти одяг з травмованої кінцівки, як правило, складно.
• Слід транспортувати потерпілу дитину до теплого приміщення. Якщо дитина мала та пошкодила одну чи обидві верхні кінцівки, її можна нести на руках. Якщо дитина не може йти, слід сконструювати носилки з тих матеріалів, що є поряд.
• За підрози травмування спини або шиї важливо покласти потерпілу дитину на тверду поверхню та зафіксувати шию щільним коміром.
• Транспортувавши дитину до теплого приміщення, слід дати їй теплий напій і знеболювальний засіб. Потім огледіти місце травмування. Якщо є ознаки обмороження - надати відповідну першу допомогу.
• Обов’язково слід викликати лікаря.

Для зміцнення кісток діти повинні вживати продукти, що містять йод, кальцій та вітамін Д. Основне джерело йоду – морепродукти, особливо морська капуста, риба. Кальцій міститься в молоці та молочних продуктах, вітамін Д сприяє кращому засвоєнню кальцію та утворюється при впливі сонячного світла на шкіру. Він надходить і з деякими продуктами харчування: ж ірною рибою, яйцями, круп'яними стравами. Крім того, запобігти травмам допоможуть і фізичні навантаження.

У разі травмування голови 

Щороку бурульки,що падають, як правило, з дахів домів, становлять смертельну небезпеку для життя. На складність травми безпосередньо впливають маса льоду, що впала, та висота падіння. Так, при падінні бурульки найчастіше фіксують травму голови - від  легкого забиття до тяжких черепно-мозкових травм.

• Якщо дитина притомна, слід відвести її до приміщення, вкласти на ліжко, оцінити характер ушкоджень. Потім - обробити садно антисептиком і накласти на нього пов'язку.
• Якщо дитина непритомна, слід негайно викликати швидку. До прибуття швидкої не можна рухати дитину, адже у неї може бути травмовано шийний відділ хребта. Слід вкрити потерпілу дитину ковдрою, стежити за її диханням і пульсом. При появі кровотечі слід накласти повязку, при блюванні - повернути голову дитини набік, аби вона уникла задухи.

У разі незначних травм

Узимку діти нерідко травмуються через вкриті снігом гострі предмети - скло, гілки, металеві предмети. Від сильних подряпин зазвичай рятує одяг, проте загострені предмети можуть пошкодити шкірний покрив і без розриву одягу, що буває при швидкому ударі. У такому випадку одяг зминається, а шкіру ушкоджує предмет, що ніби "загорнутий" у тканину одягу. Саме тому навіть при непошкодженому одязі слід переконатися у відсутності ушкодження шкіри дитини.

Поширена дитяча забавка - облизувати металеві предмети на морозі - може призвести до травмування. Якщо язик дитини прилип до поверхні, дитині ні в якому разі не можна робити різких рухів. При різкому русі тонкий та ніжний слизовий покрив залишається на металі, починається кровотеча, а потім протягом кількох днів триває болісне загоєння рани.

Слід вмовити дитину потерпіти, не рухати головою, аби уникнути більшого травмування. Потім - полити язик дитини ледь теплою (аби уникнути опіків) водою.

Пам'ятайте! Якщо падіння чи обмороження сталося – обов'язково зверніться по допомогу до лікаря. Ушкодження можуть бути серйознішими, ніж здаються на перший погляд.

Переохолодження у дітей: як розпізнати та вчасно надати першу допомогу

Зима – пречудовий час для дітей. Cніжки, ліплення сніговика, а ще й катання на ковзанах, санках і лижах. Але разом з зимою приходить і холодна погода, лід і сніг, які можуть бути небезпечними для малюків.

Переохолодження – це загальне зниження температури всього тіла до позначки 35 ºС і нижче. При переохолодженні температура тіла дитини знижується настільки, що уповільнюється циркуляція крові в усьому організмі, особливо в шкірі. Саме тому при переохолодженні шкіра на дотик буде холодна по всій поверхні тіла. Найчастіше переохолодження трапляються взимку, в морозну погоду в приміщенні, де відсутнє опалення. При цьому обмороження може і не бути. 

Ознаки і ступені переохолодження

Переохолодження у дитини – це загальне  зниження температури тіла до 35 ºС і нижче. Залежно від тяжкості стану розрізняють декілька ступенів переохолодження малюка.

1. Перший ступінь переохолодження – це нормальний стан організму без виражених ушкоджень чи змін температури тіла, коли дитина просто замерзла. Поверхня шкіри холодна, але спеціальні заходи з відігрівання не потрібні. Достатньо завести дитину в тепле місце.
2. Другий ступінь переохолодження характеризується зниженням температури тіла до 35-32,2 ºС. Це супроводжується тремтінням, шкіра стає «гусячою» з синюватим відтінком. З’являються проблеми з мовленням, плутаються слова, виникають проблеми з пам’яттю. Але терморегуляція ще не порушена. Якщо на цьому етапі помістити дитину в тепле місце, укутати ковдрою і дати тепле пиття, цього буде достатньо, щоб відновити нормальний стан організму.
3. Третій ступінь переохолодження – це зниження температури тіла до 32,2-28 ºС, коли в організмі відбувається порушення терморегуляції. Температура тіла наближається до верхньої точки критичного діапазону. На цьому етапі пригнічується функція серцево-судинної системи, розвивається гормональна недостатність. З’являються сонливість і галюцинації, тремтять стопи. Потрібно звернутися по медичну допомогу. Необхідне активне відігрівання, наприклад потоком гарячого повітря. Не можна починати з розігрівання кінцівок, оскільки це може призвести до серцевої недостатності.
4. При четвертому ступені переохолодження температура тіла опускається до 28 ºС і нижче, зменшується об’єм циркулюючої в організмі крові. Виникає заціпеніння, зупиняються серце і дихання. Такі важкі випадки вимагають реанімаційних заходів, введення інфузійних розчинів. 

Перша допомога при переохолодженні дитини

При перших ознаках переохолодження у дитини (тремтіння, синюшні губи і гусяча шкіра) необхідно помістити дитину в тепле місце. Варто пам’ятати, що у воді чи мокрому одязі тіло втрачає тепло значно швидше. Тому якщо переохолодження відбулося в результаті купання, потрібно негайно витерти дитину насухо і загорнути в теплу ковдру. Якщо ж на вулиці холодно, а на дитині вологий/мокрий одяг чи взуття, швидко повертайтесь у приміщення і зніміть все мокре, що є на дитині. Одягніть сухий одяг і одразу дайте тепле пиття. 

Гірше, коли переохолодження у дітей трапляється далеко від дому та місць, де можна зігрітися (наприклад, у лісі). У такому випадку увімкніть обігрів салону автомобіля і сідайте в нього грітися. Якщо такої можливості немає, розведіть багаття, загородіться від вітру і все-таки зніміть з дитини мокрий одяг. Тепло укутайте, обійміть та зігрівайте теплом свого тіла. Обов’язково надягніть дитині шапку, оскільки до 50% тепла втрачається через голову. Дайте тепле пиття із термосу, не дозволяйте дитині заснути. Після відігрівання повертайтеся додому. Краще таких випадків не допускати, але все може трапитись. Якщо в результаті переохолодження у дитини спостерігалося сплутане мовлення, запаморочення, обов’язково покажіть її лікарю, навіть якщо після відігрівання стан дитини повернувся до нормального і ніяких порушень ви не спостерігаєте. Після сильних переохолоджень та обморожень у подальшому може з’явитися надмірна чутливість організму до низьких температур.

Профілактика переохолодження

Якщо ви довго плануєте перебувати на холодному повітрі з дитиною, то подбайте про те, щоб у вас була можливість періодично заходити в тепле приміщення. Також дитина повинна бути одягнена відповідним чином, не забудьте про шапку та рукавички. Якщо дитина почала замерзати – негайно зайдіть у тепле приміщення, змініть вологий одяг на сухий і прикладайте теплі компреси, але не гарячі. Якщо вжиті вами заходи не допомагають малюкові зігрітися – викликайте медичну допомогу.

У зимову пору року звертайте увагу на те, як одягнена дитина. Під час прийому у педіатра запитайте, як правильно одягати її взимку. Лікарі обов’язково розкажуть вам, як уникнути переохолодження у новонародженого та дітей старшого віку і насолоджуватися зимовими прогулянками.