Методичні рекомендації щодо діяльності закладів дошкільної освіти у 2023/2024 навчальному році

https://nus.org.ua/news/mon-oprylyudnylo-metodychni-rekomendatsiyi-dlya-sadochkiv-na-novyj-navchalnyj-rik/

З метою спрямування діяльності педагогічного колективу на виконання законодавчо-нормативних та інструктивно-методичних документів у галузі освіти, підвищення науково-методичного рівня та професійної компетентності педагогів  дотримуватися виконання:

• Закону України «Про дошкільну освіту»;
• Закону України «Про охорону дитинства»;
• Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;
• Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №234, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2016 року за №563/28693;
• Положення про заклад дошкільної освіти (Постанова КМУ від 27.01.2021 №86);
• Наказу МОН України від 20.04.2015 №446 «Про затвердження гранично допустимого навчального навантаження на дитину в ДНЗ»;
• Базового компонента дошкільної освіти – 2021 та Методичних рекомендацій до оновленого Базового компонента дошкільної освіти;
• Переліку навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах дошкільної освіти у 2023/2024 навчальному році;
• Примірного переліку ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти (затвердж. Наказом МОНУ від 19.12.2017 №1633);
• Постанови КМУ «Порядок підвищен-ня кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» від 21.08.2019 №800 (зі змінами до Порядку від 27.12.2019 №1133);
• Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти (затв. Наказом МОН від 26.12.2017 № 1669, зареєстр. в МЮУ 23.01.2018 № 100/31552);
• Кодекс цивільного захисту України;
• Листів МОН України:

- «Про окремі питання діяльності   закладів дошкільної освіти у 2023/2024 навчальному році» (від 21 серпня 2023 р. № 1/12490-23);

- «Щодо забезпечення освіти осіб з особливими освітніми потребами» (від 15.06.2022 №1\6435-22);

- «Про методичні рекомендації щодо визначення освітніх труднощів та рівнів підтримки у дітей раннього та дошкільного віку» (від 08.06.2022 № 4/1196-22);

- «Щодо організації роботи та дотримання вимог з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності у закладах дошкільної освіти» (від 14.02. 2019 №1\11-1491);

- «Про застосування державної мови в освітньому процесі» (від 17.09.2019 №1\9-581);

- «Щодо популяризації української мови в сімях, які мають дітей дошкільного віку» (від 23.12.2021 № 4.5/3435-21);

- «Щодо комунікації з дітьми дошкільного віку з родин учасників ООС\АТО, внутрішньо переміщених осіб та організації взаємодії з їхніми батьками» (від 12.12.2019 № 1\9-766);

- «Щодо забезпечення наступності дошкільної та початкової освіти» (від 19.04.2018 № 1/9-249);

- «Про організацію національно-патріотичного виховання у дошкільних навчальних закладах» (лист від 25.07.2016 № 1/9-396) та ін.

Методичні рекомендації про окремі питання діяльності закладів
дошкільної освіти у 2023/2024 навчальному році

http://file:///C:/Users/PC/Desktop/64e4623bad9ac145595619.pdf

Щодо реалізації освітнього процесу в ЗДО з використанням дистанційної форми здобуття освіти.

В умовах сьогодення організація освітнього процесу повинна відбуватися з урахуванням безпекової ситуації за допомогою очної, дистанційної або змішаної форми роботи.

У процесі організації освітньої діяльності в дистанційному форматі слід звернути особливу увагу на такі аспекти:

• організація навчання педагогічних працівників щодо дистанційної роботи з дітьми та надання їм методичної підтримки;
• забезпечення педагогів необхідним обладнанням та доступом до інтернету;
• організація психолого-педагогічної підтримки та супровід усіх учасників освітнього процесу;
• систематичність організації освітнього процесу з дітьми раннього та дошкільного віку.

Бажано використовувати синхронне і асинхронне навчання.

Синхронне навчання – це процес, коли відбувається онлайн-заняття, а асинхронне – коли вихователь записує відеозаняття або записує, наприклад, мотиваційне відео і передає його батькам для самостійного опрацювання дітьми. Якщо дитина не може самостійно опрацювати наданий матеріал, то батьки опрацьовують його разом із дитиною.

В умовах запровадження дистанційної форми організації освітнього процесу батьки мають стати партнерами педагогічних працівників. Тобто перша робота має здійснюватися саме з ними, а вже далі з їхніми дітьми.

Особливу увагу треба звернути на організацію дистанційної освіти дітей з особливими освітніми потребами (далі – діти з ООП).

Рекомендуємо здійснити перехід від прямої моделі надання освітніх послуг до тренерську: вихователь переважно консультує батьків дитини з ООП щодо того, як її розвивати, як правильно заспокоїти, як впоратися з агресією чи істерикою тощо.

Педагог безпосередньо не має контакту з дитиною з ООП, але через батьків може продовжити її розвиток та освіту.

Рекомендуємо використовувати у роботі матеріали, розміщенні на сайті МОН:

• рубрику «Сучасне дошклілля під крилами захисту»;
• платформу розвитку дошкільнят «НУМО»;
• поради з надання першої психологічної допомоги людям, які пережили кризову подію;
• поради від експертів ЮНІСЕФ «Як підтримати дітей у стресових ситуаціях»;
• інформаційний комікс для дітей «Поради від захисника України»;
• хрестоматію для дітей дошкільного віку «Моя країна – Україна» з національно-патріотичного виховання.

Щодо організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

В умовах воєнного стану значна кількість дітей з ООП була тимчасово переміщена до інших регіонів України. Наразі в жодному куточку України внаслідок збройної агресії РФ діти з ООП не почуваються в безпеці через відсутність належних умов для здобуття освіти. Також, збільшилося навантаження на батьків і заклади, які частково виконують функцію прихистку для внутрішньо переміщених осіб.

З метою забезпечення права осіб з ООП на здобуття освіти в умовах воєнного стану Кабінетом Міністрів України було внесено низку змін до нормативно-правових актів, які регулюють організацію освітнього процесу для таких дітей. Листом МОН від 15.06.2022 № 1/6435-22 «Щодо забезпечення освіти осіб з особливими освітніми потребами» надано роз’яснення про зазначені вище зміни, з урахуванням яких має здійснюватися організація освіти дітей з ООП у новому навчальному році.

Крім того, про нові умови організації освітнього процесу для дітей з ООП, які навчаються в інклюзивних групах, у період воєнного стану викладено у Методичних рекомендаціях щодо організації освітнього процесу в закладах дошкільної освіти в літній період.

Однак, зважаючи на значну кількість звернень, що надходять до Міністерства освіти і науки України, необхідно акцентувати увагу на окремих моментах. Зокрема, відповідно до пункту 2 Порядку організації діяльності інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2019 р. № 530 (далі – Порядок), на підставі заяви одного з батьків (інших законних представників) дитини з ООП та висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, наданого інклюзивно-ресурсним центром (далі – ІРЦ), керівник ЗДО утворює інклюзивну групу та організовує інклюзивне навчання з урахуванням рівня підтримки, рекомендованого ІРЦ.

Рівні надання підтримки в освітньому процесі дітям з ООП в ЗДО, критерії їх визначення та умови їх забезпечення встановлюються відповідно до додатка 2 до Порядку. Рівні підтримки залежать від потреби дитини, а не від її порушення/ розладу/діагнозу.

Звертаємо увагу, що визначення рівня підтримки фахівцями ІРЦ, зазначеного у висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, здійснюється для всіх осіб, які проходять таку оцінку.

Водночас надання підтримки відповідно до визначеного рівня відбувається тільки тоді, коли особа з ООП здобуває освіту в інклюзивній групі закладу дошкільної освіти.

Дітям дошкільного віку, у яких під час навчання в ЗДО виявлено труднощі (їх помітив вихователь, вони незначні і закладу вистачить власних зусиль для їх подолання), за рішенням закладу може надаватись підтримка першого рівня. Для цього, за письмовою заявою батьків або інших законних представників дитини, керівник закладу створює команду психолого-педагогічного супроводу, яка визначає обсяг такої підтримки.

Якщо ж зусиль ЗДО буде недостатньо і дитині потрібна буде спеціальна допомога, заклад рекомендує батькам звернутись до ІРЦ для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини (пункт 6 Порядку).

Також пунктом 6 Порядку передбачено, що на підставі рішення команди психолого-педагогічного супроводу, зафіксованого у протоколі про потребу підтримки першого рівня, складається індивідуальна програма розвитку.

Вивчення наявних компетенцій у здобувачів дошкільної освіти, що реалізується на рівні закладу освіти, здійснюється командою психолого-педагогічного супроводу та передбачає аналіз здатності особи навчатися, її поведінку в колективі, спостереження за психоемоційним станом дитини та проявами девіантної поведінки.

Перший рівень підтримки – це перший крок до інклюзивного навчання. Діти, яким надається підтримка першого рівня не являються такими, що перебувають на інклюзивному навчанні (додаткове фінансування не передбачається, інклюзивна група не створюється).

У випадках же з ІІ по V рівнів підтримки завжди створюється інклюзивна група і забезпечуються певні умови інклюзивного навчання.

На допомогу фахівцям ІРЦ, керівникам та педагогічним працівникам ЗДО, МОН та Інститутом спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні розроблено Методичні рекомендації щодо визначення освітніх труднощів та рівнів підтримки у дітей раннього та дошкільного віку (лист МОН від 08.06.22 № 4/1196-22), у яких прописано:

• алгоритм визначення категорій освітніх труднощів у дітей з ООП раннього й дошкільного віку та порядок забезпечення їх підтримки в закладі дошкільної освіти;
• маркери для визначення освітніх труднощів (рівнів) у дітей раннього віку (2-3 років) та дошкільного віку (3-6 років);
• опитувальник для визначення І рівня підтримки здобувача дошкільної освіти;
• діагностичний мінімум для визначення рівнів підтримки у дітей раннього віку (2-3 років) та дошкільного віку (3-6 років);
• картки досягнень дошкільників та інші матеріали, які стануть у нагоді не лише педагогічним працівникам, але й батькам.

Особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу дітей з ООП забезпечує асистент вихователя, посадові обов’язки якого визначаються його посадовою інструкцією, що затверджується керівником закладу освіти відповідно до вимог законодавства. Фінансування (відповідно до додатку 1 Порядку), починаючи з другого рівня, передбачає оплату послуг асистента вихователя.

Звертаємо увагу на недопущення примусового звільнення асистентів вихователів, скорочення їх посад. Неприпустимим є здійснення тиску на батьків дітей з ООП та відмова в організації інклюзивного навчання, примушування їх змінити заклад освіти, форму чи вид здобуття освіти.

Нагадуємо, що відповідно до пункту другого статті 55 Закону України «Про освіту» батьки (інші законні представники) дитини можуть обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти.

Відповідно до пункту 9 Порядку за рекомендаціями ІРЦ та письмовою заявою одного з батьків або іншого законного представника дитини ЗДО забезпечує доступ до освітнього процесу асистента дитини з ООП.

Допуск асистента дитини до ЗДО здійснюється відповідно до наказу МОН від 17.11.2021 № 1236 «Про затвердження Умов допуску асистента учня (дитини) до освітнього процесу для виконання його функцій та вимог до нього», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2022 року за №73/37409.

Щодо зарахування дітей до спеціальної групи/закладу дошкільної освіти, то необхідно зазначити, що відповідно до пункту 32 Положення про інклюзивно-ресурсний центр (далі – Положення про ІРЦ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 545, у разі встановлення фахівцями ІРЦ наявності в особи особливих освітніх потреб висновок про комплексну оцінку розвитку особи є підставою для зарахування до спеціальних груп (з урахуванням особливостей розвитку особи).

Звертаємо увагу, що під час організації освітнього процесу в спеціальній групі/закладі не враховуються рівні підтримки, передбачені для організації інклюзивного навчання.

Окрім того, змінами до пункту 34 Положення про ІРЦ розширено перелік підстав для проведення повторної комплексної оцінки, зокрема:

• за ініціативи батьків (інших законних представників) особи з особливими освітніми потребами;
• за ініціативи особи, що подавала заяву відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з метою проведення моніторингу розвитку особи, але не частіше ніж раз на рік;
• рекомендації команди психолого-педагогічного супроводу особи з особливими освітніми потребами закладу освіти або фахівців інклюзивно-ресурсних центрів з метою проведення моніторингу розвитку особи (за згодою батьків).

Положенням про ІРЦ передбачено розширення переліку осіб, які можуть подавати заяву до ІРЦ на проведення комплексної оцінки, в тому числі повторної, отримувати висновок про комплексну оцінку, звертатися та отримувати консультації фахівців ІРЦ, а саме додалися особи, які визначені частиною четвертою статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Особливо вразливими до страшних подій, що відбуваються в Україні внаслідок збройної агресії РФ, є діти з порушеннями інтелектуального розвитку.

Слід пам’ятати, що такі діти мають обмежені можливості пізнавальної діяльності, тому не можуть швидко та правильно реагувати та обробляти інформацію з навколишнього середовища. Через це важливо надавати таким дітям необхідну підтримку та допомогу, враховуючи максимально їхні інтелектуальні можливості, щоб мінімізувати у них наслідки психологічної травми.

На сайті Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України розміщено пам’ятки рекомендаційного характеру для підтримки та екстреної допомоги дітям з ООП, які містять певний алгоритм дій при стресі чи інших нервово-психічних розладах у дітей.

Щодо атестації педагогічних кадрів.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про дошкільну освіту» (далі – Закон), педагогічний працівник закладу дошкільної освіти – особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну освіту за відповідною спеціальністю та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, забезпечує результативність та якість роботи, а також фізичний і психічний стан якої дозволяє виконувати професійні обов'язки.

Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930 (далі – Типове положення), передбачає можливість присвоєння кваліфікаційних категорій педагогічним працівникам, які не мають відповідної педагогічної освіти, але мають вищу педагогічну або іншу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Зокрема, така можливість визначена пунктами 3.26 та 4.10 Типового положення, при цьому, обов’язковою умовою має бути наявність у педагогічного працівника іншої повної вищої освіти та проходження курсів підвищення кваліфікації на посаді, яку займає працівник.

Зважаючи на зміни у Законі, якими скасовано обов’язкову відповідну педагогічну освіту для педагогічних працівників ЗДО, вихователь, який має вищу освіту зі ступенем спеціаліст, магістр, може атестуватися із встановленням кваліфікаційних категорій.

Пунктом 4.7 Типового положення передбачено, що присвоєння кваліфікаційних категорій за результатами атестації здійснюється послідовно, крім випадків, зазначених у пункті 4.8.

Педагогічні працівники, які не мають повної вищої освіти, й працюють на посадах педагогічних працівників, після отримання відповідної повної вищої освіти атестуються на присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціаліст другої категорії» за наявності стажу роботи на педагогічній посаді не менше двох років; «спеціаліст першої категорії» – не менше п’яти років; «спеціаліст вищої категорії» – не менше восьми років.

Критерієм для присвоєння кваліфікаційних категорій є відповідність працівника вимогам, встановленим пунктами 4.3-4.6 Типового положення.

Відповідно до пунктів 5.3-5.4 Типового положення педагогічне звання «старший вихователь» може присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційні категорії «спеціаліст вищої категорії» або «спеціаліст першої категорії» та досягли високого професіоналізму в роботі, систематично використовують передовий педагогічний досвід, беруть активну участь у його поширенні, надають практичну допомогу іншим педагогічним працівникам.

Педагогічним працівникам, які мають базову або неповну вищу педагогічну освіту, можуть присвоюватися педагогічні звання «вихователь-методист» (для музичних керівників, інструкторів з фізкультури та вихователів дошкільних навчальних закладів), «старший вихователь», якщо стаж їх педагогічної діяльності становить не менш як 8 років та якщо вони мають найвищий тарифний розряд.

Згідно з пунктом 1.9. Типового положення педагог має право на проходження позачергової атестації з метою підвищення кваліфікаційної категорії, що може проводитися не раніш, як через два роки після присвоєння попередньої (наприклад, педагог пройшов атестацію у 2021 році, то писати заяву повинен до 10 жовтня 2022 з атестацією у березні – квітні 2023 року).

Відповідно до пункту 3.27 Типового положення за педагогічними працівниками, які переходять на роботу з одного навчального закладу до іншого, а також на інші педагогічні посади у цьому самому закладі, зберігаються присвоєні кваліфікаційні категорії (тарифні розряди) та педагогічні звання до наступної атестації. Керівник закладу має право прийняти на посаду вихователя ЗДО працівника з вищою педагогічною освітою та зберегти йому присвоєну раніше кваліфікаційну категорію (тарифний розряд).

Звертаємо увагу, що адміністрація ЗДО повинна бути зацікавлена у підвищенні фахової майстерності педагогічних працівників та їх успішному проходженню атестації.

Застерігаємо щодо неправомірних дій керівників закладів про вимогу здобуття педагогом другої вищої педагогічної освіти (відповідної) та вчинення перешкод для підвищення кваліфікаційної категорії та присвоєння педагогічного звання.

Щодо діяльності центрів професійного розвитку педагогічних працівників.

Основним завданням діяльності центрів професійного розвитку педагогічних працівників (далі – ЦПРПП) є передусім сприяння професійному розвитку, психологічна підтримка й консультування педагогічних працівників.

Рекомендуємо ЦПРПП систематично здійснювати інформаційну та роз’яснювальну роботу, надавати консультаційну допомогу, підтримку щодо планування й розроблення траєкторії професійного розвитку педагогічних працівників, надавати їм організаційно-методичні послуги у питаннях впровадження провідних технологій в освітній процес, розроблення документів ЗДО, використання інноваційних підходів у просвітницькій діяльності.

Розв’язати найскладніші питання, з якими стикаються педагоги дошкілля, можна завдяки об’єднанню педагогічних працівників для навчання, обміну досвідом і колегіального вибудовування траєкторії професійних дій.

Щодо організації роботи з батьками

Налагодження комунікації з усіма учасниками освітнього процесу одне з пріоритетних завдань закладу під час дії правового режиму воєнного стану.

Враховуючи вікові особливості дітей дошкільного віку, ключовою передумовою налагодження ефективного та дієвого освітнього процесу є партнерська взаємодія між батьками та педагогічним колективом.

ЗДО за допомогою сайту може організувати взаємодію всіх учасників освітнього процесу, створити віртуальну бібліотеку, своєрідний банк освітніх ресурсів, постійно оновлювати і поповнювати інформаційне наповнення сайту, використовувати ресурси онлайн-освіти, забезпечити залучення тимчасово переміщених дітей та їхніх сімей до різних програм з дошкільної освіти.

Оскільки форма організації освітнього процесу у ЗДО залежить від безпекової ситуації у кожному регіоні, комунікація має здійснюватися з урахуванням локації дітей (удома, у бомбосховищі, в умовах зовнішньої або внутрішньої міграції, у закладі дошкільної освіти, з батьками, вихователями, опікунами, волонтерами тощо) і орієнтуватися на виконання різних завдань, як-от:

• інформування сімей, що евакуйовані з небезпечних територій і можуть долучитися до освітнього процесу за місцем тимчасового проживання;

• надання інформації щодо можливості використання приватних освітніх платформ із безкоштовним доступом до освітніх послуг з метою залучення дітей до освітнього процесу;
• сприяння тимчасовому долученню дітей до освітнього процесу в ЗДО в зарубіжних країнах на період воєнних дій, організація індивідуальних консультацій із фахівцями (практичними психологами, психотерапевтами, медичними працівниками, юристами та ін.);
• психологічний супровід дітей та їхніх батьків у кризовому стані (в умовах евакуації, під час перебування у бомбосховищах, у медичних закладах, прихистках, під час перетину кордону тощо).

Задля забезпечення ефективності комунікації з батьками, вихователями й усіма задіяними в освітньому процесі, рекомендовано обрати оптимальні для виконання кожного конкретного завдання канали комунікації.

У складних умовах корисними можуть бути сервіси та інструменти комунікації в онлайн-режимі, а саме:

• розміщення на сайті ЗДО рекомендацій для батьків щодо роботи з дітьми, відповідно до їхнього віку;
• створення спільнот із батьками, вихователями, психологами, тощо в соціальних мережах Viber, Telegram, WhatsAppта з використанням електронних платформ Zoom, GoogleMeet, GoogleClassroom, Microsoft Teams з метою надання інформаційно-освітніх та психолого-педагогічних послуг тощо.

Щодо особливостей організації харчування в ЗДО

Організація харчування у ЗДО здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. № 305 «Про затвердження норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» (із змінами) з дотриманням норм харчування, вимог санітарного законодавства, законодавства про безпечність та окремих показників якості харчових продуктів.

Засновник та директор ЗДО можуть вибрати найефективнішу модель організації харчування: постачальником харчових продуктів та/або послуг з харчування (кейтеринг або аутсорсинг), або приготування їжі власними силами закладу.

У ЗДО кейтеринг застосовується в разі відсутності харчоблоку, а також, як виняток.

Організація кейтерингу допускається на час проведення ремонтних робіт (реконструкції, капітального ремонту тощо) харчоблоку закладу та ремонту чи придбання технологічного обладнання, що використовується на харчоблоці такого закладу.

Дозволяється перебування дітей у ЗДО без організації харчування упродовж терміну до чотирьох годин.

При цьому, радимо забезпечити кількаденний запас продуктів тривалого зберігання. Також необхідно подбати про запас продуктів для дітей з особливими дієтичними потребами.

Рекомендований перелік: свіжі фрукти; сушені фрукти, ягоди; хлібці; борошняні кулінарні вироби, печиво з вмістом цукрів не більше 5 грамів на 100 грамів печива; пастеризовані соки; пастеризоване молоко; молоко безлактозне або рослинні напої; батончики: білкові, злакові, фруктові; чай.

Кроки безпеки: не використовуйте продукти, у якості яких сумніваєтеся (пам’ятайте: за відсутності електропостачання продукти, що зберігаються за низьких температур у холодильнику, можуть стати небезпечними); зберігайте їжу в закритих контейнерах; тримайте в чистоті посуд для приготування та споживання їжі; не споживайте їжу, яка була забруднена, а також ту, що перебувала за кімнатної температури протягом двох годин або більше, має незвичний запах, колір або текстуру; використовуйте кип’ячену або бутильовану питну воду.

Принципи академічної доброчесності

Академічна доброчесність базується на згоді усіх учасників академічного процесу дотримуватися правил та виконувати покладені на них обов’язки. На жаль, непорозуміння між викладачами та здобувачами вищої освіти часто призводять до взаємної неприязні. 

          З різних вебресурсів можна скачувати цікаві добірки наочності для дошкілля:

- візуальна наочність

- відео, аудіо

- реальні предмети та об'єкти

- дидактичні ігри та ігрові посібники тощо.

Для освітньої роботи з дітьми можна скачати цікавий конспект заняття чи сценарій свята, а для батьків - змістовну і актуальну консультацію. У кожному випадку вихователю варто дотримуватися академічної доброчесності. Використання запозичених технологій, конспектів, текстів, наочності на заняттях з дітьми та у повсякденні з метою упровадження досвіду роботи колег завжди допускається. Проте у письмових роботах педагога це допускається лише за умови, що зазначені усі джерела запозичень. Хто може бути притягнений до академічної відповідальності за порушення академічної доброчесності? Порушеннями академічної доброчесності згідно ст.42 п. 4 Закону України «Про освіту» вважається:

- академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;

- самоплагіат – оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;

- фабрикація – вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;

- фальсифікація – свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;

- списування – виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема, під час оцінювання результатів навчання;

- обман – надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;

- хабарництво – надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;

- необ’єктивне оцінювання – свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів вищої освіти;

- хибне співавторство – внесення до списку авторів наукової чи навчально-методичної праці осіб, які не брали участь у створенні продукту.

Перевірці на академічний плагіат (для цього створені спеціальні програми) підлягають:

 - узагальнений досвід роботи педагога;

- методичні розробки (методичні рекомендації, конспекти занять, сценарії свят і розваг, педагогічні консультації, мультимедійні презентації, дидактичні ігри та навчально-дидактичні посібники тощо);

- конкурсні роботи;

 - дистанційні курси підвищення кваліфікації та сертифікати про підвищення кваліфікації тощо.  

За порушення академічної доброчесності педагогічні працівники ЗДО можуть бути притягнуті до таких видів академічної відповідальності:

- дисциплінарної;

- адміністративної;

- не можуть бути допущені до позачергової атестації, що має на меті підвищення кваліфікаційної категорії або присвоєння педагогічного звання;

- може бути позбавлення раніше присвоєної кваліфікаційної категорії;

- може бути позбавлення раніше присвоєного педагогічного звання;

- може бути відмова у встановленні кваліфікаційного розряду; може бути відмова у присвоєнні кваліфікаційної категорії;

- може бути відмова у присвоєнні педагогічного звання

- не можуть отримувати будь-які види заохочення (премії, інші заохочувальні виплати, нагороди тощо);

- не можуть бути залучені до проведення процедур та заходів забезпечення і підвищення якості освіти;

- може бути позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади;

-може бути відмова педагогу, який порушив академічну доброчесність, у конкурсному відборі на посаду керівника закладу;

-можуть бути інші форми відповідальності відповідно до вимог чинного законодавства України.

https://www.pdaa.edu.ua/content/akademichna-dobrochesnist

Методичні рекомендації до підготовки заняття

5. Вчитайся у розділ програми, над яким будеш працювати під час заняття , а в деяких випадках - і в пояснювальну записку до програми.
5. Вивчи матеріал цього розділу, питання теми.
5. Сформуй задум заняття, дай відповідь на запитання: «Чого б ти хотів досягнути в результаті його проведення?» Сформулюй програмовий зміст заняття .
5. Уяви колектив даної групи, уявно намалюй конкретних дітей . Уяви психологічні особливості цих дошкільників, використовуючи мистецтво педагогічного перевтілення, намагайся накреслити їхні дії на шляху до досягнення мети.
6. Вибери з усього арсеналу методичних прийомів найоптимальніші для даного матеріалу і для даних дошкільників.
5. Зістав обрані прийоми зі своїми можливостями, змоделюй свої дії на даному занятті .
5. Продумай структуру заняття і зафіксуй усе знайдене в плані-конспекті.
5. Підготуй наочні і навчальні посібники, не забудь підготувати і перевірити справність ТЗН, комп'ютерної техніки
5.  Повтори подумки, або вголос вузлові елементи плану, продумай непередбачені обставини, знайди і зафіксуй запасні варіанти.
5. Спитай себе: «Ти готовий до заняття ?»

Методичні рекомендації до самоаналізу заняття

5. Яка тема заняття? Чи збігається вона з календарним плануванням?
5. Чи правильно визначено мету, завдання заняття? Чи відбивають вони найголовніше в навчальному матеріалі?
5. Чи правильно обраний тип заняття (відповідно до теми та мети заняття)
5. Чи відповідає структура заняття обраному типу занять?
6. Чи ефективно розподілено час заняття : 1/3 забезпечення інтересу до діяльності , 2/3 - самостійна та пізнавальна діяльність дошкільників
5.  Чи є оптимальним вибір методів та прийомів навчання, наочності, використаних на занятті?
5. Що саме з передового педагогічного досвіду ви використали на заня- тті?
5. Чи вдалося вам диференціювати навчання на занятті?Чи були активними
5. діти під час заняття? Якщо ні, то чому?
   а) дітям було нецікаво;

          б) дітям було важко зрозуміти вас,

          в) переважав авторитарний стиль спілкування з дітьми.

5. Чи не великі за розміром завдання ви дали дітям і чи вдалося підготувати дошкільників до нього?
5. Чи зуміли ви провести короткий ефективний підсумок заняття (тобто знову наголосити на головному у навчальному матеріалі заняття), оцінити відповіді дошкільників?
5. Дайте оцінку своєму заняттю, своїй діяльності . Чи реалізовані програмовий зміст , завдання заняття ?

Пам’ятка наставнику молодого педагога

5. Разом із молодим спеціалістом глибоко проаналізуйте навчальні програми та пояснювальні записки до них.
5. Допоможіть молодому спеціалісту скласти перспективний та календарний план , звернувши особливу увагу на підбір матеріалу для систематичного повторення, практичних і творчої роботи з дітьми
5.  Надайте допомогу у підготовці до занять та роботи в повсякденному житті , особливо перших занять, першої зустрічі з дітьми . Найбільш складні теми розробляйте разом з молодим спеціалістом.
5. Надайте допомогу у проведенні контрольних занять, у проведенні підсумкових занять. Ознайомте молодого спеціаліста з різними видами проведення підсумкових занять з дітьми.
6. Разом підбирайте й готуйте дидактичний матеріал, наочні посібники, тексти задач , вправ , різнорівневих дидактичних вправ та завдань.
5. Відвідуйте різні види роботи молодих спеціалістів з наступним детальним аналізом. Запрошуйте молодого спеціаліста на свої заняття та інші форми роботи , разом їх обговорюйте, аналізуйте.
5. Допомагайте підбирати методичну літературу для самоосвіти, систематизувати її, вивчати та узагальнювати.
5. Щиро діліться досвідом роботи, своїми педагогічними знахідками.
5. Ніколи не забувайте відмічати позитивне в роботі молодого спеціаліста.
5. Навчайте не копіювати, не сподіватися на готові розробки, а виявляти особистий педагогічний почерк.

Пам’ятка молодому спеціалісту

5. Вивчай можливості кожного вихованця.

Пам’ятай: без знання стану здоров’я дітей не можливе правильне навчання і виховання. Виховання має сприяти зціленню дитини від хвороб, набутих у попередні роки.

5. Вступаючи у контакт з дітьми, не варто будувати зверхні взаємини з ними. Пам’ятай: навіть малюк у взаєминах з дорослими певною мірою прагне відстоювати свою незалежність. Від спільних колективних дій вихователя та дитини залежить успіх справи. Намагайся частіше хвалити, заохочувати вихованців. Вивчай індивідуальні можливості й потреби кожного з них, наполегливо оволодівай методикою педагогічної співпраці. Карай дитину лише тоді, коли без цього не можна обійтися.
5. Частіше всміхайся.

Пам’ятай: твоя усмішка дітям свідчить про те, що зустріч з ними тобі приємна, усмішка створює в людей загальний позитивний настрій.

5. Плануючи свої перші заняття , подумай:

- як вихованці повинні поводитися під час заняття , які звички культурної поведінки слід спеціально виховувати і які з уже наявних треба закріпити. Пам’ятай: якщо педагог не виховує в дітей певної системи корисних звичок, то на їхньому місці найчастіше виникають звички шкідливі. З перших днів виробляй у вихованців певний стереотип поведінки, формуй позитивні навички;

- які види робіт будуть використані й виконані дітьми на занятті , що необхідно зробити для того, щоб завдання вони виконували технічно грамотно, яка спеціальна підготовка для цього потрібна.

Пам’ятай: більшість різних порушень під час заняття відбувається через недостатню завантаженість дітей корисною, цікавою роботою. Особливо важливими є два елементи: чого вони навчаються, виконуючи ті чи інші завдання, та до чого привчаються в процесі цієї діяльності.

5. Важливе завдання вихователя

- передбачити ситуації, які виникатимуть під час заняття .

Пам’ятай: помилці легше запобігти, ніж виправити її.

5. Вчися вислуховувати дітей до кінця навіть тоді, коли, на твою думку, вони помиляються чи в тебе обмаль часу.

Пам’ятай: кожен вихованець має знати, що ти його вислухаєш.

5. Пам’ятай: основне призначення оцінки – правильно визначити результат навчання та виховання дитини , її навчальні досягнення, динаміку розумового розвитку .
5. Без вимог педагога неможлива організація навчальної та суспільно корисної діяльності дошкільників.

Пам’ятай слова А. Макаренка: «Без щирої, відкритої, переконливої, гарячої й рішучої вимоги не можна починати виховання коллективу».

Вимоги мають бути послідовними. Слід добиватися обов’язкового їх виконання від усієї групи, не забуваючи про повагу до особистості дошкільників.

5. Наполегливо оволодівай навичками самоаналізу заняття .

Пам’ятай слова В. Сухомлинського: «Один із секретів педагогічної творчості й полягає в тому, щоб збудити в педагога інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи. Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, у своїх взаєминах з вихованцями, той уже досяг половини успіху».

5. 10. Однією з важливих умов досягнення педагогічної творчості є вміння глибоко аналізувати весь комплекс як своєї навчально-педагогічної діяльності, так і діяльності своїх колег, оцінювати різноманітні аспекти життя, здійснювати творчий пошук шляхів подолання труднощів у спілкуванні.

Пам’ятай: ведення щоденника з перших кроків твоєї педагогічної діяльності дасть змогу активізувати внутрішній діалог із самим собою, сприятиме розвитку педагогічної думки – відвертої, самокритичної, творчої.

Вимоги до молодого педагога

5. Будь компетентним, вимогливим, але справедливим педагогом.
5.  Не підвищуй голосу в будь – якій ситуації. Пам’ятай : того, хто кричить, погано слухають.
5. Доводь свою компетентність і професіоналізм, логічно викладаючи матеріал. Зумій створити доброзичливу обстановку, яка сприяла б кращому сприйманню дітьми навчального матеріалу.
5.  Не поспішай негативно оцінювати вміння дитини . Зваж всі “за” і “проти”. Пам’ятай: низька оцінка викликає не бажання працювати , а байдуже ставлення до навчання та зневагу до педагога.
6.  До кожного заняття готуйся, як до сповіді: запитай у свого сумління, чи ти зробив усе від тебе залежне для його підготовки.
5.  Намагайся бачити не в цілому групу, а кожного вихованця , розуміти його настрій, психологічний і фізичний стан.
5. Переступивши поріг дошкільного закладу , зосередь свою увагу на завданнях, які необхідно виконати в першу чергу.
5. Перед початком заняття подивись у вічі дітям . Дай пораду тому, кому необхідна допомога.
5.  Пам’ятай, що повага і любов до дитини – це життєве кредо педагога.
5.  Не зашкодь! Ніколи не нав’язуй своєї точки зору. Вона може бути хибною.
5. Поважай думку дошкільника. Намагайся спокійно вислухати кожного малюка . Якщо вона неправильна, звернись по допомогу до групи. Нехай діти подискутують і знайдуть разом з вихователем істину.
5. Не принижуй гідності дитини . Не говори грубощів, не кричи. Інакше діти боятимуться тебе, але й зневажатимуть.
5. Завойовуй авторитет не “всепрощенням”, а чесністю, порядністю, справедливістю, об’єктивністю, добротою.
5. Будь добрим, адже доброта врятує світ.
5. Слідкуй за своїм зовнішнім виглядом: педагог – це артист, який постійно перебуває на сцені. Спробуй уявити себе на сцені без зачіски або в шапці, у непрасованому чи несвіжому одязі, брудному взутті, із невдалим або надто яскравим макіяжем.

Пам’ятай: діти уважно стежать за твоєю зовнішністю.

Кілька порад вихователям:

5. Любіть і поважайте дитину так само, як і дорослого;
5. Плекайте в собі почуття задоволення від роботи з дітьми, бо воно приходить не відразу;
5. Поповнюйте свій "багаж знань" захопливими історіями, добрими казками, цікавими фактами з життя тварин, рослин, тощо;
5. Працюйте з гарним настроєм, налаштовуйтесь на творчу роботу;
6. Майте в запасі гру, заняття, казку на  той випадок, якщо раптом доведеться змінити хід розпочатого заняття чи треба буде провести його поза планом;
5. Будьте з дітьми відвертими, вони відчують це й оцінять;
5. Намагайтесь дотримуватися "кодексу справедливості".У маленьких дітей почуття несправедливості загострене;
5. Учіть напам'ять вірші для дітей, особливо веселі. Досить часто виникають ситуацію, в яких просто необхідно процитувати якийсь вірш;
5. Заведіть собі "помічники-іграшки, персонажа, предмет, із яким ви будете радитися, як учинити;
5. Частіше проводьте з дітьми словотворчі ігри, щоб розширити лексичний запас дітей;
5. Тренуйте свою фантазію, уявлення для організації різних ігор. Щоб підтримувати себе в "творчому тонусі", варто інколи влаштовувати різного роду імпровізації.

                                            Кілька заборон вихователям:

5. Не принижуйте дітей образливими прізвиськами  й порівняннями;
5. Не підвищуйте голос, навіть у крайніх випадках.                                                                          Якщо це сталося, слід пояснити, чому ви так зробили й висловити жаль, що вам довелося так учинити;
5. Не забувайте, караючи дитину, вчасно вибачити її й створити таку ситуацію, в якій вона буде готова щиро поросити вибачення;
5. Не заохочуйте інших дітей радіти, коли караєте їх товариша;
6. Не дозволяйте дітям говорити поганого одне про одного й не заохочуйте скаржників та ябед, навіть тоді, коли вони кажуть правду. Докладіть зусиль, аби винуватий сам визнав свою  провину, бажано, як помилку, а не вважав себе "поганим", "невихованим", чи таким, що робить усе "на зло".;
5. Не кажіть неприємних слів про родину, батьків дитини при вихованцях і не дозволяйте робити це іншим;
5. Не проводьте гру чи заняття, якщо ви в них не розібралися чи недостатньо готові, аби провести на належному рівні;
5. Не перебивайте дитячу ініціативу словами:"Скажеш тоді, коли тебе спросять", або "Почнеш робити тоді, колі тобі дозволять", інакше дошкільнята перестануть щось робити без вашого керівництва;
5. Не дратуйтеся й не демонструйте свого роздратування. Якщо це сталося, старайтеся показати, що це вас украй засмутило;
5. Не приховуйте від дітей своє погане самопочуття чи засмученість від невдачі, не позбавляйте їх можливості поспівчувати, але знайте міру і завжди дякуйте їм за виявлені почуття.

 Методичні рекомендації щодо організації трудової діяльності дітей

 молодшої групи

Щоб діти швидше навчилися одягатися в певній послідовності ( колготки, штани, взуття, кофта, шапка, пальто), у роздягальню їх можна впускати по кілька чоловік, а решта дітей в цей час грається під наглядом помічника вихователя. Вихователь повинен показати і пояснити дітям , як надівати колготки, взуття, як їх зашнурувати. Спостерігаючи одночасно за невеликою кількістю дітей, вихователь має можливість простежити за тим, як одягається кожна дитини, непомітно надати допомогу, запропонувати дітям допомагати одне одному. Якщо вихователі додержуватимуть цього правила (почергового заходу дітей у роздягальню), то протягом 4 тижнів майже всі діти навчаться швидко вдягатися. Одягання дітей на прогулянку в зимове – осінній період повинне тривати 7-10 хвилин.

Щоб діти навчилися одягати колготки, бажано на перших етапах на передній стороні зробити якусь помітку ( пришити ґудзик, щось вишити тощо).

Щоб п’ятка зразу опинилася на місці, колготи треба надівати з носка, спочатку зібравши їх у гармошку. Для того, щоб правильно надіти сукню, светр, шапку треба спочатку визначити, де у них перед ( зробити помітки).

Вихователь вчить дітей послідовно роздягатися після прогулянки: пальто, шапка, кофта, взуття, штани, колготки.

Під час роздягання до сну треба дотримуватися такої послідовності: дівчатка спочатку знімають сукню, хлопці – сорочку і шорти, вішають їх на спинку стільця, одягають піжаму, скидають колготки , шкарпетки, вішають їх на перекладину стільця ( внизу). Взуття знімають біля ліжка і тут же його акуратно ставлять.

Вихователь вчить по мірі роздягання складати речі на місця. На одязі дітей обов’язково повинні бути петельки. На верхню полицю шафи діти складають: шапку, шарф, рукавички. На крючок вішають за петельки : пальто, штани, колготки. На середню полицю можна покласти шкарпетки і взуття для приміщення. На нижню полицю ставлять взуття для вулиці.

Якщо дитини ще самостійно не помічає неохайності у своєму зовнішньому вигляді, вихователь пропонує подивитися на себе в дзеркало і побачити неохайність. Вихователь підказує як її можна усунути ( витерти носовичком, застібнути ґудзик, заправити сорочку тощо). Вихователь допомагає. По мірі набуття самостійності дитина самостійно усуває неохайності, користуючись дзеркалом, рушником, носовичком, серветкою тощо.

Господарсько – побутова праця проводиться у формі доручень , які дають не одразу, а поступово, починаючи з маленьких і найбільш життєво необхідних.

Починаючи новий навчальний рік, вихователі з перших днів ознайомлюють дітей з груповою кімнатою і порядком у ній, пояснюють обов’язки малюків у підтриманні порядку. З дорученням звертатися треба індивідуально до кожної дитини.

Розподіляти доручення треба так, щоб кожна дитина виконувала щодня якесь, хай і незначне, трудове доручення.

З другого півріччя вводиться чергування по їдальні. Діти за допомогою дорослого виконують прості прийоми сервірування: розкладають на столи серветки, ставлять хлібниці, серветниці, тарілки, розкладають ложки.

Чергові повинні накривати на стіл за 10 -15 хвилин до часу, установленого за режимом для прийняття їжі. Чергові сідають їсти першими. В молодшій групі бажано оформити куточок чергових. Під час чергування діти користуються білими фартушками.

Праця в природі проводиться у формі доручень з використанням необхідного обладнання : ситцеві фартушки, підрублені ситцеві серветки розміром 30 x 30 для витирання пилу. Праця проходить під керівництвом вихователя.

Методичні рекомендації щодо організації трудової діяльності дітей середньої групи

Вихователь продовжує розвивати навички самообслуговування, поступово залучаючи дітей до посильної повсякденної праці не тільки для самих себе, а й для колективу. Підвищуються вимоги до якості виконання трудових завдань і до самостійності дітей, виховується звичка стежити за своїм зовнішнім виглядом. Діти повинні стежити за своєю зачіскою, якщо волосся недовге, самостійно знімати і з допомогою дорослих одягати плаття, білизну, верхній одяг, взуття, бережно поводитися з ними, роздягатися в певному порядку.

З початку року слід чітко розподілити дітей за різними видами чергувань так, щоб кожна дитина по черзі виконувала обов’язки чергового на різних ділянках роботи . Дітей призначають черговими по двоє в різних видах чергувань. По кожному з них чергові працюють 1-2 дні.

Призначення чергових на кожний день може бути оформлене у вигляді списку ( для вихователя). Для того , щоб діти самі бачили, коли їм випадає чергувати, використовують дошку чергових, на якій по різних видах чергувань вивішують індивідуальні значки у вигляді геометричних фігур або зображення різних предметів, іноді фотокартки дітей (невеликого формату). Ці значки потрібно вивішувати заздалегідь, тоді вихованці краще пам’ятають про чергування і приходять у цей день до дитячого садка раніше.

В цій групі збільшується об’єм роботи чергових по їдальні. Вони розставляють блюдця, чашки, тарілки, біля кожної тарілки з правого боку розкладають ложки, виделки. Доцільна така організація сервірування столів : помічник вихователя розстеляє скатертини, або серветки ( які змінюються по мірі забруднення, але не менше 2 разів на тиждень), ставить на стіл всі тарілки, які складені одна в одну, чашки на підносі, ложки і виделки у спеціальних відерках. Діти беруть звідси посуд і розставляють на місця, де сидять діти. Чашки можна брати по дві, обов’язково за ручки. Чергові самостійно наповнюють склянки серветками і носять їх з роздавального стола на дитячі. Ложку і виделку кладуть з права від тарілки: виделку – вістрям угору, ложку – опуклістю донизу.

Після прийняття їжі діти збирають посуд: кожна дитина ставить свою тарілку на тарілку дитини, яка сидить поруч, просить припідняти ложку. Чергові збирають зі столу хлібниці, склянки з серветками, а помічник вихователя – тарілки. Діти змітають крихти зі столу, складають скатертини, звертаючись за допомогою к другому черговому. Зручніше показати дітям прийом складання скатертини: взяти за кінці, скласти її на столі навпіл, потім ще раз навпіл і тільки тоді складають по довжині. Діти сервірують столи в певній послідовності: застилають їх скатертинами чи розкладають серветки, прикрашають букетами квітів, ставлять хлібниці, серветниці, блюдечка, чашки, тарілки, розкладають ложки, виделки, ножі.

Чергування по заняттях вводиться з другого півріччя.

Прибирання матеріалів черговими не звільняє всіх дітей від прибирання свого робочого місця. Кожна дитина після закінчення заняття збирає і складає в коробку свої олівці, кладе на місце малюнок, пластилін, миє пензлик, прибирає обрізки паперу тощо, а чергові прибирають усі матеріали до шафи, збирають малюнки і несуть їх на стіл вихователя.

На початку чергування вихователь доручає дітям розкладати матеріали на столи дітей тільки ті, які підготував сам.

Діти під керівництвом вихователя систематично працюють у куточку живої природи, в якому тепер стає більше рослин і тварин. Вони по черзі поливають рослини, вчаться правильно тримати поливальнику. При цьому вихователь пояснює, що рослини слід поливати водою, яка трошки постояла в кімнаті, бо вода, взята з-під крана, дуже холодна. Вихователь нагадує, що рослини слід витирати від пилу, і показує , як це робиться. Протягом року діти повинні навчитися поливати рослини і тримати їх у чистоті.

Кожного дня діти середньої групи доглядають риб в акваріумі. Під керівництвом вихователя діти в одні й ті самі години годують рибок. Вихователь показує, скільки корму давати рибкам, пропонує стежити за тим, щоб їжа не залишалася в акваріумі, бо це забруднює воду. Замінює воду в акваріумі вихователь у присутності дітей і за їх активною участю. Пояснює, що рибок слід виловлювати сачками, показує, як тримати сачок і як виловлювати рибок, пропонує кільком дітям виловити рибок і пересадити в інший посуд. При цьому кілька дітей миє камінці.

Діти кожного дня доглядають пташок: готують їм їжу, миють годівниці, поїлки, замінюють папір, насипають пісок, випускають пташок політати тощо. Птахів і тварин діти доглядають під керівництвом вихователя, який нагадує їм послідовність виконання того чи іншого трудового процесу, звертає увагу на акуратність у роботі, перевіряє і оцінює її результати, заохочує тих дітей, які добре виконали свої завдання і допомагали своїм товаришам, що не встигли або не вміють виконати той чи інший вид трудового доручення

Методичні рекомендації щодо організації трудової діяльності дітей старшої групи

Діти вже акуратно одягаються і роздягаються в певному порядку, самостійно стежать за порядком у своєму одязі, мають завжди акуратний вигляд, акуратно складають і вішають свій одяг, чистять верхній одяг щіткою, за допомогою дорослих розбирають і прибирають після сну своє ліжко, акуратно складають покривало ( удвох).

Обсяг умінь і навичок по самообслуговуванню, передбачений програмою виховання в дитячому садку, є для кожної вікової групи дитячого садка необхідним і обов’язковим.

До змісту праці чергових по їдальні входить повне сервірування столів, збирання її після їди.

Чергові повинні накривати на стіл за 10-15 хвилин до часу, установленого за режимом для прийняття їжі. Під час сніданку і вечері чергові сідають за столи після того, як подадуть усім дітям гарячі страви. Чергові сідають їсти першими. Поки чергові не закінчили їсти, другу страву, під час обіду подає дітям помічник вихователя та вихователь.. Закінчивши їсти, чергові включаються в роботу –подають дітям другу страву.

Щоб полегшити роботу чергових, кожна дитина після їди ставить тарілки на середину стола, складаючи їх одна на одну.

Не можна допускати, щоб діти сідали за столи, коли страви ще не розставлені, сніданок і полуденок ставлять відразу повністю. Під час обіду діти сідають тільки тоді, коли на столі стоять перша і третя страви. Не можна допускати перерв у подаванні страв.

Діти під час сервірування повинні дотримуватися чіткої послідовності : помити руки, надіти фартухи чергового ( білі ситцеві), розстелити скатертини, розставити столові прибори, тарілки з хлібом, перевірити усе і запросити дітей до столу.

Збільшується темп роботи, організованість, охайність.

Діти повинні знати : весь посуд ставити в одну лінію, відстань від краю стола до краю тарілки має бути близько 2 см, ніж кладуть праворуч від тарілки лезом до неї. Всі прибори необхідно розташовувати паралельно один до одного і перпендикулярно до краю столу.

Зміст роботи чергових по заняттях збільшується. Діти розставляють стільці, підбирають роздавальний матеріал, розкладають його по конвертах, наливають в розетки фарбу, гуаш, клей, приносять в групу посібник для занять. В спортивній залі витирають пил з обладнання, виносять його на необхідне місце. Допомагають муз керівникові розставити стільці, підібрати атрибути для заняття ( прапорці, стрічки, обручі тощо). Іноді робота чергових може переноситися: наприклад, нарізати геометричні форми для занять, принести із методичного кабінету картину, наочний матеріал зручніше напередодні.

Якщо в середній групі вихователь доручає дітям лише розкладати матеріал на столах, то в старшій групі – самим підготувати деякі матеріали: розвести фарбу, нарізати аркуші паперу, відрахувати потрібну на кожний стіл кількість лічильних паличок тощо.

Чергування по куточку природи вводиться з початку року. Навчають дітей цій новій формі організації праці на заняттях.

Діти повинні самостійно доглядати за рослинами, добиватися високої якості виконання робіт. Вміти обприскувати, розпушувати землю, обрізати сухі листя, знати послідовність виконання робіт і значення кожного прийому. Весною і влітку підживлювати рослини розчином удобрення, приготовленим вихователем.

Доцільно організувати чергування на протязі 2-3 днів, щоб дати дітям більше часу для спостережень за рослинами. Чергування в куточку природи проводити в першу половину дня, в другу половину краще використовувати індивідуальні доручення. Чергування не виключає використання доручень. Якщо в групі багато рослин і чергові не в змозі все обслужити, за деякими доглядають діти, які отримали індивідуальні завдання – трудові доручення. Ці доручення можуть бути епізодичними та більш тривалими, розраховані на декілька днів.

Час від часу, також в другій половині дня, вихователь збирає чергових, проводить з ними бесіду про те, як вони виконують свої обов’язки, що нового помітили в об’єктах живого куточка.

Коли діти звикнуть до чергування, вихователь знайомить їх з новими видами догляду за рослинами: обприскування, обрізка сухих листів, розпушування землі, навчає новим прийомам догляду. Це краще робити в кінці заняття по ознайомленню з кімнатними рослинами, причому слід пояснювати значення кожного прийому, забезпечити дітей необхідним для виконання робіт інвентарем. Розпушуванню землі вихователь навчає дітей на рослинах, які мають достатньо глибоку кореневу систему ( щоб діти не пошкодили її).

Починаючи з другого півріччя вводять ускладнення в знайомі дітям види догляду: вихователь звертає увагу на те, що взимку рослини майже не ростуть, багато які не квітнуть, тому поливати їх необхідно рідше. В кінці березня – на початку квітня, коли пробуджується життя рослин, чергові починають їх удобрювати. Чергові також здійснюють повсякденний догляд за тваринами куточку природи під контролем вихователя: годують їх, знають норму годування, склад харчів. Миють поїлки та годівниці, чистять клітки. Приймають участь в заміні води в акваріумі. В другому півріччі ускладнюється робота чергових: їм пропонують посіяти овес для шпаків (заняття з посіву вівса в старшій групі не проводиться, діти сіють овес під час чергування)

Під керівництвом педагога чергові регулярно ведуть календар погоди, доглядають за тваринами, які мешкають на майданчику ( кури, кролики), годують зимуючих на майданчику птахів, ведуть спостереження за ними.

Щоб праця принесла бажаючи результати, вихователь повинен спочатку сам гарно вивчити, як доглядати за тваринами, як та чим годувати їх, а потім передати ці знання дітям і ретельно планувати їх роботу в куточку природи.

Художня праця на відміну від занять з образотворчої діяльності організується і проводиться з невеликими групами дітей, що дає вихователеві можливість правильно показувати прийоми роботи з інструментами і матеріалами. ЇЇ можна організувати в часи, відведені за режимом для ігор, перед обідом, після сну, а влітку і навесні – вранці, коли діти приходять до садка.

Щоб охопити всіх дітей, ручну працю слід організовувати кілька разів на тиждень.

Художню працю, як і інші види праці, вихователь планує в календарному плані. Коли праця організовується вперше, в плані слід записати програмні завдання, послідовність подання матеріалу, способи організації дітей, прийоми їх навчання і виховання. Коли ж завдання проводяться повторно, вихователь записує коротко, що робитиме, покладаючись на попередні записи.

Художню працю можна проводити у формі колективної праці, яка планується як на заняттях, так і в повсякденному житті. Плануючи колективні форми праці ( 1-2 рази на тиждень), вихователь зазначає зміст, місце проведення, форму організації колективних взаємовідносин, контроль і оцінку дій дітей, розподіл обов’язків, використаний матеріал

Портфоліо як форма оцінки результативності самоосвітньої діяльності педагога

Пам'ятка для педагога

«Портфоліо - це форма оцінювання освітніх результатів за продуктом, який створений педагогом в процесі навчальної, творчої, соціальної та інших видів діяльності». Л. Захарченко   

«Портфоліо - колекція робіт і результатів особистості, що демонструє її зусилля, прогрес і досягнення в різних сферах».

 «Портфоліо - перспективна форма представлення індивідуальної спрямованості професійного саморозвитку педагога, що відповідає завданням модернізації дошкільної освіти».  Л. Бердникова

«Портфоліо - добірка виконаних проектів робіт, документів, матеріалів, що дають уявлення про діяльність ЗДО (педагога), його досягнення та переваги (графічні (графіки, діаграми, малюнки, листівки), аудіо та відеоматеріали тощо).

 Портфоліо дає можливість вирішити низку завдань методичної роботи:

- підтримувати мотивацію та готовність кожного педагога до ефективної, систематичної, цілеспрямованої і неперервної самоосвіти як з індивідуальної проблеми, так і загалом;

- підвищувати рівень критичності в самооцінці професійної діяльності педагога, вміння об'єктивно аналізувати власний рівень самоосвіти та професійної майстерності;

- фіксувати позитивні зміни та професійне творче зростання педагога за певний проміжок часу (за навчальний рік, за період роботи над проблемою самоосвіти, в міжкурсовий період, за період атестації тощо);

- виявити творчі здібності педагога та сприяти їх подальшому розвитку і вдосконаленню; Здійснювати управління творчою педагогічною взаємодією та забезпечувати гласність у педагогічному колективі;

- здійснювати моніторинг індивідуального професійного зростання кожного члена педагогічного колективу ЗДО, створивши банк результатів творчого педагогічного процесу в закладі та банк цінних педагогічних досвідів роботи.

 Види портфоліо:

-  портфоліо-власність (збирається лише для себе і аналізу, як такому,  не підлягає);

- портфоліо-звіт (збирається для презентації виступу на педраді, семінарі, конференції, батьківських зборах; для розкриття конкретної теми; творчого звіту над проблемою самоосвіти; творчого звіту до атестації).

За змістом готуються:

-  Тематичний портфоліо (містить матеріали стосовно роботи з однієї теми, лінії розвитку, сфери життєдіяльності);

- Портфоліо досягнень (містить кращі конкурсні роботи, сценарії, конспекти занять, нагороди, подяки, свідоцтва, посвідчення, сертифікати, опис роботи адміністрацією, картки педагогічного досвіду, анотації досвіду, результати моніторингових досліджень тощо);

 - Портфоліо-презентація  або представницький портфоліо (готується як підтвердження майстерності педагога з індивідуальної проблеми самоосвіти і містить письмовий аналіз, кращі закінчені роботи, фото, таблиці, плани, схеми, діаграми, графіки, картотеки, відеозаписи, матеріали на електронних носіях тощо).

Вимоги до оформлення творчого портфоліо педагога:

1. Матеріали портфоліо можуть бути систематизовані в одній (за потребою  і більше) окремій папці, ширмі, буклеті, альбомі, збірці тощо.

 2. Яскраве, художньо-естетичне (по можливості і дизайнерське)  творче оформлення титульної сторінки.

3. Нове фото з автобіографічними даними на другій сторінці (можливе літературне віршоване або прозове представлення особистості педагога; висвітлені життєве кредо, сенс життя, улюблений вислів, мрії, захоплення тощо).

 4. Матеріали портфоліо мають бути викладені у логічній послідовності літературною мовою, вичитані, з чіткими і збільшеними заголовками).

5. Матеріали мають бути новими, охайними, привабливими.

 6. Фотоматеріали мають засвідчувати позитивну динаміку роботи з дошкільниками.

7. Додатки до портфоліо можуть включати: авторські матеріали (проза, художні твори, пісні, конспекти занять, сценаріїв та інших форм роботи з дошкільниками і батьками, творчі роботи педагога), творчі роботи дітей тощо.

Розділи портфоліо

1. Загальні відомості

2. Відомості про підвищення кваліфікації та професійну підготовку

3. Узагальнення і поширення власного педагогічного досвіду

4. Участь у професійних конкурсах

5. Використання сучасних педагогічних технологій

6. Демонстрація позитивної динаміки досягнень дітей

7. Робота з батьками

8. Відгуки про педагогічну діяльність та її результати

9. Додатки
 

Вимоги до підготовки та проведення сучасного заняття в ЗДО

Оскільки в основу Базового компонента покладено особистісно орієнтовну модель дошкільної освіти, освітяни мають свідомо і з розумінням справи поставитися до поступового переходу від навчально-дисциплінарної моделі до особистісно орієнтованої:

• у навчально-дисциплінарній моделі освіти центральною фігурою, розпорядником життя дитини виступає педагог, основним життєвим контекстом
•  навчальна діяльність (заняття), а основними досягненнями - знання, уміння, навички; центральною фігурою особистісно орієнтованої моделі освіти, розпорядником життя є дитина як його активний суб'єкт, життєвим контекстом
•  особистісне буття, діяльність, основними досягненнями - життєва компетентність дитини. Перехід до особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти - професійне завдання кожного педагога.

Суть особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти - навчання і виховання особистості з максимальною можливою індивідуалізацією, створенням умов для саморозвитку і самонавчання. Це такий тип навчання і виховання, який ґрунтується на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільного обміну думками, авансуванні успіху.

Зміст особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти багато-компонентний.  Він має включати не лише знання, вміння і навички, а й способи практичної діяльності, творчий досвід дитини.

Якість освіти при особистісно орієнтованій її системі повинна бути такою, яка задовольняє вимоги БКДО (державний стандарт дошкільної освіти).

Стратегія сучасної особистісно орієнтованої дошкільної освіти - випереджальний розвиток особистості кожної дитини, враховуючи її вікові та індивідуальні особливості.

Навчання і виховання в умовах особистісно орієнтованої педагогічної системи повинне бути гуманним, ефективним, без авторитаризму та постійних повчань, спрямоване на розвиток пізнавальної активності дитини. Широке впровадження особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти в життя гальмується через інерцію педагогів, що пов'язане з тривалим досвідом застосування легшої в управлінні дитячим колективом авторитарної моделі, традиційних способів організації навчання (Н.Гавриш). Завдання особистісно орієнтованого підходу до дитини: збагачення її духовної культури; формування в дитини високого рівня моральності; забезпечення повноцінного гармонійного розвитку дитини (С.Кулачківська).

Реалізованість особистісно-орієнтованого підходу до дітей:

- використання диференційованих завдань;

- робота в групах, парах;

-  відзначення успіхів;

-  активізація кожної дитини;

- свобода вибору матеріалів; об'єднання дітей в групи;

-  надання можливості для самореалізації;

- наявність дидактичних матеріалів для кожної дитини.

Інноваційні види занять:

-  комплексне - складається з кількох взаємопов'язаних між собою частин, які підпорядковуються єдиній меті, доповнюють одна одну, складають єдине ціле;

 -   комбіноване - складається з кількох частин, майже не пов'язані між собою;

 -  тематичне - підпорядковується певній темі та одній меті;

 -  інтегроване - стрижнем є тема - образ, який розкривається через різні види діяльності дітей, що стимулює їхню пізнавальну діяльність.

Типи занять: індивідуальні (1 - 4 дитини), індивідуально - групові (до 8 дітей), групові (до 15 дітей).      

Пріоритети сьогодні слід надавати таким формам роботи з дошкільниками: спілкуванню з дітьми (досить ефективне спілкування в колі), спостереженням, читанню та обговоренню творів художньої літератури, розв'язанню проблемних завдань і ситуацій, творчій грі, самостійній ігровій діяльності, практичній діяльності дошкільників, дослідницько-пошуковій діяльності тощо. Домінуюча роль належить не груповим чи фронтальним формам роботи (заняттям) з дітьми, а індивідуальним - дозволяють реалізувати індивідуалізовану програму розвитку дитини, що випереджає віковий рівень або ж має нижчі за вікові показники розвитку.                                        

Вимоги до сучасного заняття в ЗДО

- Вказати тему заняття (з урахуванням вікових особливостей дітей).

- Вказати тип, вид заняття.

- Чітко визначити розвивальні, навчальні та виховні завдання (з урахуванням  не паспортного, а психологічного віку).

- Початок заняття робити інтригуючим, цікавим, незвичайним.

- Обов'язкова ігрова форма проведення заняття.

- Чітка мотивація заняття.

- Раціональне використання часу на занятті, помешкання групи, зміни видів діяльності дітей.

-Забезпечити ефективність використання на кожному занятті новітніх технологій, педідей, методології ТРВЗ; відмовитися в ДНЗ від занять-уроків, як у школі.

- Забезпечити міжпредметні зв'язки, інтеграцію видів діяльності дітей. Створити "ситуацію успіху": доброзичлива атмосфера; цікава мотивація дитячих видів діяльності; створення настрою та радості; можливість вільно висловлюватися без критики зі сторони вихователя чи дітей; обов'язкова підтримка дорослого; заохочення та похвала дитини тощо. Відмова від надмірної опіки дітей. З

- Забезпечити ефективність організованої самостійної роботи дітей, вирішення ними творчих завдань. Забезпечити можливості самостійних відкриттів, пошуку, дій.

- Всі відповіді дітей повинні бути обґрунтовані, вислухані.

- Наявність індивідуального розвивального матеріалу.

- Правильне розташування дітей - запорука успіху(стрічкою півколом , у колі, за столами ).

- Дбати про активну мовленнєву діяльність кожної дитини.

- Передбачати обов'язкову зміну видів діяльності дітей. Вчити дітей знаходити багатоваріативне розв'язання поставлених завдань, активне використання методології ТРВЗ, відкритих запитань.

- Обмеження в мовленні вихователя антипедагогічних виразів, що "замикають" дітей на вихователя: неправильно, не думаєш, помовчи, зараз не час, ловиш гав, спиш на занятті та ін.

 - Забезпечити гігієнічні, педагогічні, психологічні, естетичні умови для проведення заняття, охорону життя та здоров'я дітей.

 

Використання відкритих запитань на занятті для розвитку творчих здібностей дитини

Памятка для вихователя

Гіпотетичні запитання

«Що б ви зробили, коли б...?», «Що б ви зробили, якби...?»,» Що б ви подумали, коли б...?». Ці запитання стимулюють розвиток думки дитини, розвивають навички міркування та активізують мовлення

Запитання-роздуми

«Як ми можемо допомогти розв'язати цю проблему?». Ці запитання спонукають дитину до роздумів, розмірковувань, власного вирішення проблеми

Запитання-виявлення власної позиції

«А що ти думаєш з цього приводу?», « Що ти відчуваєш?», «Як ти ставишся до цього?».

 Ці запитання доводять дитині, що її думка є дуже важливою і цікавою для вихователя і він хоче порадитися з тобою, прислухатися до тебе.

 Запитання-заохочення, підтримка

«Цікаво, а що ж сталося потім?», «Хотілося б знати, як було далі насправді?».

 Ці запитання дають можливість дитині розкрити свої погляди і життєвий досвід, дають можливість заохотити її до активної мовленнєво-творчої діяльності.      

Запитання-розслідування

«Чому ти так вважаєш?», «Хто думає по іншому?»,  «Чому ти думаєш, що це не так?» Ці запитання дають можливість дитині пояснити і довести свою думку, розвивають доказове мислення.

Запитання-уточнення, підбиття підсумків

«Чи правильно міркує хлопчик, коли сказав, що...?», « Отже, хто з них сказав правильно?). Ці запитання допомагають довести думку до кінця і зробити відповідні висновки про правильність рішення.        

Запитання-пошук згоди

«Чи погоджуєтеся ви з тим, що...?»,  «Чи всі згідні з тим, що...?». Цим запитанням можна почати чи завершити дискусію на занятті, активізувати дитяче мовлення. Завдання вихователя: відходити від риторичних запитань, які не спонукають дітей до розмірковувань, не розвивають дивергентного мислення, не стимулюють дитину до творчого вирішення проблеми, не активізують дитяче мовлення (- Так чи ні? Можна чи не можна це робити? Правильно чи ні? Будемо це робити чи не будемо? До6ре це чи ні?), а використовувати на всіх заняттях відкриті запитання, які розвивають творчі здібності дошкільників, активізують їх  мовлення.

Організовуємо ранкові зустрічі у по новому

Методична скарбничка для вихователів

Практика ранкових зустрічей у НУШ є досить актуальною сьогодні, оскільки допомагає вчителям об'єднати учнів у спільноту та зорієнтувати на подальшу успішну роботу в класі, а це: створення позитивних взаємин між дітьми і вчителем; формування мовленнєво-комунікативних навичок (вміння слухати і ввічливо спілкуватися); сприяння створенню позитивного настрою та позитивного ставлення один до одного; сприяння формуванню дружніх взаємовідносин тощо.

Практику проведення ранкових зустрічей дітей дещо по новому доцільно вводити і в ЗДО. Ранкова зустріч (або ранкове коло) - це заздалегідь запланована, структурована на початку дня коротка (до 20 і менше хвилин) зустріч всієї групи дітей з вихователем, сидячи або стоячи у колі, яка дає змогу кожній дитині опанувати різноманітні соціальні, моральні, комунікативні, навчальні навички. Мета ранкових зустрічей - зацікавити дошкільнят та підготувати їх до робочого дня.

 Вихователі ЗДО щодалі переконуються, що продуманий і добре організований ранковий прийом дітей має особливе значення для подальшої організації освітнього процесу в режимі дня. Вихователі  мають розуміти, що від того, як вони його організують, залежить рівень активності та творчості дошкільників, їх настрій протягом дня та результативність запланованої освітньої роботи. Доброзичлива, привітна і тактовна щоденна зустріч вихователем кожної дитини позитивно впливає на їх настрій, працездатність, дисциплінованість, мовленнєву активність. Якщо діти знають, що їх кожного дня радо зустрічають і чекають у групі - вони з великим бажанням ідуть у дитячий садок.

 Організація ранкового прийому дітей у ЗДО - важливий аспект фахової майстерності вихователя, від якого залежить якість проживання дитиною дня в дошкільному закладі, її емоційне благополуччя та комфорт протягом усього перебування в дитячому садку, починаючи вже зранку.  С. Ладивір відзначає: «Ранок малюка має починатися з порції любові і добра, і ми маємо навчити цього батьків». Тож, ретельно опрацювавши основні правила ранкових зустрічей, запропонованих, наприклад,  Г. Бєлєнькою та І. Кондратець, варто поділитися ними з батькам вихованців для активного використання під час щоденного ранкового ритуалу, спрямованого на подачу порції любові і добра для дитини вже з моменту її пробудження, підйому і до приходу в дитячий садок. 

Правила радісних ранкових зустрічей для батьків

(за Г. Бєлєнькою, І. Кондратець)

 1. Створіть свій ритуал пробудження. Це може бути улюблена музика, лагідні слова, поцілунки, «ігри з ім'ям» дитини, погладжування, розпитування про сон, аромати улюблених смаколиків тощо.

 2. Показуйте приклад організованості, якщо чекаєте цього від дитини.

3. Застосовуйте гру. Улюблені іграшки (годинник, будильник, телефон) або новий персонаж (скажімо містер Будистер) стануть партнерами в процесі пробудження. Організуйте міні-сценки, листи-посилання, інтерв'ю тощо.

4. Наповнюйте початок дня енергією. Прищепіть дитині звичку робити ранкову гімнастику в ліжку чи на килимку.

5. Намалюйте приємні перспективи. Пообіцяйте дитині по дорозі до дитячого садка цікаві зустрічі - із собачкою чи кішкою, яких треба погодувати; листяною чи сніговою доріжкою, по яких треба пройти і не збитися з дороги; або підготувати цікаві ігри чи оповідки для дитини по дорозі до дитячого садка.

 6.  Завжди цілуйте та обнімайте свого малюка. Так він швидко зрозуміє, що дитячий садок лише тимчасово розлучає його з рідними людьми, які за ним обов'язково повернуться. Вихователі, у свою чергу, також мають дотримуватися відповідних правил ранкових зустрічей у ЗДО (їх легко знайти у фаховій пресі чи в інтернеті).

Правила радісних ранкових зустрічей для вихователя

 1.  Прийти в дитячий садок заздалегідь. Вихователь має підготувати розвивальний предметний простір для самостійних ігор дітей.

 2.  Бути зразком для поведінкових моделей. Наслідуючи вихователя, батьки зможуть застосовувати його поведінкові моделі у взаємодії з власними дітьми. Важливо, аби вихователь щоранку використовував такі прийоми атракції (лат. attraction - притягування, привернення): усмішку, звертання до дитини на ім'я, комплімент:

-  усмішка посилює довіру людей одне до одного; полегшує зближення; гасить неприязнь, злобу, ворожнечу, ненависть; робить життя красивим і радісним;

-  звертання до дитини на ім'я викликає у неї приємні асоціації, пов'язані з материнською любов'ю, схваленням, душевним комфортом; вона відчуває увагу і повагу до себе, що сприяє виникненню симпатії до вихователя, довіри йому і поваги;

 -  комплімент - особлива форма похвали дитини, схвалення, поваги до неї, визнання або захоплення нею, - а це дітям завжди подобається.

3. Організувати бесіду з батьками і дітьми. Дружна бесіда дає можливість з'ясувати всі нюанси емоційного стану дитини, батькам - пояснити певні поведінкові прояви дітей, а вихователю врахувати їх надалі - розрадити дитину, створити для неї комфортні умови, аби вона про щось розповіла дітям чи щось їм показала тощо.

 4.  Знайти рецепт комфортного «входження» до дитячого садка для кожного вихованця. Це можуть бути:

- бесіда віч-на-віч, яка підсилює рівень довіри до вихователя;

- гра (предметна, сюжетно-рольова, режисерська разом з друзями), яка зацікавлює та об'єднує дітей;

- трудові доручення, які виховують самостійність і відповідальність за доручену справу;

 - сюрпризні моменти, які відволікають увагу дитини та зацікавлюють.

 5. Володіти інтонацією голосу  - перехід на «регістри» лагідного друга (- Я за тобою скучила! Я чекала на тебе! Діти вже питали мене про тебе!); інтриги (- Що я зараз тобі покажу! На тебе чекає такий сюрприз!); захоплення (- Яка у тебе чудова кофтинка, я хочу, щоб ти показав її дітям! Який ти молодець - вчора так багато мені допоміг на занятті і я хочу знову тебе про щось попросити!).

 6. Застосувати до дитини педагогічні стратегії: «Зараз ми граємо разом!», «Ти граєш, а я поруч», «Ти трохи пограєшся сам», «Тобі добре і ти пограєшся з друзями!». Так дитина не буде почуватися покинутою та самотньою і швидко долучиться до спільної діяльності з однолітками.

Вихователям ЗДО варто дотримуватися методичних рекомендацій з проведення ранкових зустрічей у НУШ, тоді вони будуть ефективними й сприяти очікуваному результату. Планування ранкової зустрічі проводиться так само, як і планування занять, а планування усіх компонентів ранкових зустрічей відбувається з урахуванням інтересів дітей та теми навчально-виховного блоку тижня чи теми дня. Тривалість ранкової зустрічі визначається віковою групою: вона триває в середньому - до 20 хв, або й буває коротшою.  

Вихователі можуть дотримуватися такого початку організації ранкової зустрічі: після того, як усі діти зібралися у групі, повідомляють їм, що вже час збиратися на ранкову зустріч, а для цього включають відповідну музику, вмикають\вимикають світло, заносять у групу лист, дзвонять у дзвінок, вистукують цікаву мелодію на металофоні, відкривають чарівну музичну скриньку тощо. Не всі відразу, а поетапно вихователі мають вводити у ранкові зустрічі окремі їх структурні компоненти (десь протягом п'яти-шести тижнів).

Обов'язкові структурні компоненти ранкової зустрічі, визначені методичними рекомендаціями НУШ

 Вітання. Діти разом з вихователем розміщуються в колі. Усі діти вітаються, і це забезпечує розуміння, що вони є важливими членами групи. Всі звертаються один до одного на ім'я, що допомагає створити атмосферу дружби та приналежності до групи. Вітання створює спокійний і розважливий настрій для наступного елементу зустрічі. Обмін інформацією. Діти висловлюють свої думки, обмінюються ідеями та пропонують важливі для них теми для обговорення. Діти мають змогу дізнатися щось один про одного.

Обмін інформацією допомагає розвивати навички, які дають змогу навчатися впевнено говорити й слухати. Кожна дитина може поставити запитання чи прокоментувати, а дитина, яка повідомляє інформацію, відповідає на запитання та коментарі товаришів.

Групове заняття. Розпочинається після спокійного обмірковування інформації. Мета групових занять полягає в об'єднанні групи. Кожний член групи приєднується до спільних розваг - співає, грається в ігри, бере участь у виконанні різних вправ. У групі створюється відчуття єдності, радості через виконання пісень, участі в іграх, міні-заняттях.

Щоденні новини. Головна мета щоденних новин - надання дітям інформації. Це: коротке повідомлення, складене вихователем, яке щодня вивішується на відповідному стенді чи дошці; короткі усні повідомлення; пояснення плану роботи на день; повідомлення теми занять чи видів діяльності на день. Письмове оголошення налаштовує дітей на те, що має вивчатися цього дня, а також дає можливість обміркувати події попередніх днів. Щоденні новини допомагають дітям тренувати навчальні навички, що сприяють розвитку математичних та мовленнєвих навичок. Щоденні новини можуть містити різноманітні завдання (відповідно віку дітей), наприклад, придумати особливе вітання імениннику; заповнити календар природи чи погоди; скласти загадку до теми дня тощо, що активізує початок індивідуальної роботи або освітню діяльність у центрах розвитку. 

Важливі аспекти в організації ранкових зустрічей у ЗДО

 1. Важливою складовою кожної ранкової зустрічі мають стати привітання. Психологи радять починати привітання лише тоді, коли діти утворили коло. Розміщення дітей по колу полегшує вихователю процес керування ними, оскільки він добре бачить кожного. Спілкуючись в колі, дивлячись один одному в очі, діти вчаться поважати інших, покращують свої мовні та комунікативні навички. Вітання створює спокійний і розважливий настрій для обміну інформацією (саме після нього і починається робота над темою дня та вирішуються певні освітні завдання). Мета привітання - створення атмосфери довіри і затишку, відчуття належності до колективу. Доречно використовувати різні цікаві форми привітань (Наприклад, гра «Уміємо вітатися»).

 2. Під час ранкових зустрічей доцільно відводити час на створення правил групи. Для того, щоб розпочати процес створення правил групи, вихователі наводять приклади коротких, стислих позитивних висловлювань (без частки НЕ), наприклад: - «Ходити в групі спокійно»; - «Класти матеріали на місце»; - «Вирішувати проблеми за допомогою ввічливих слів»; - «Слухати, коли хтось говорить». Педагоги також мають ініціювати висловлення дітьми своїх ідей. Правила можна записати на великому аркуші паперу або наклеїти за допомогою простих зображень чи символів.

3. Під час ранкової зустрічі педагог орієнтує дітей на тему дня, готуючи їх до роботи в центрах розвитку (де їм дозволяється обирати іграшки і матеріали та користуватися ними так, як вони самі того хочуть) та до наступних занять. 

 4. Після цікавих ігор у різних центрах розвитку, забезпечення позитивного настрою дітей та бажання дізнатися щось новеньке - організовуються заняття відповідно до розкладу організованої навчально-пізнавальної діяльності та теми дня. Ранкові зустрічі у ЗДО - це цікава, інноваційна форма освітньої роботи з дошкільниками в умовах запровадження концепції НУШ та забезпечення наступності між двома ланками освіти - дошкільної та початкової.

Вимоги до занять у ЗДО:

- початок заняття завжди робити інтригуючим, цікавим, незвичним;

- обов'язкова ігрова форма проведення заняття;

-чітка мотивація цілей заняття та усіх його завдань (Для чого це потрібно робити? Для кого? Як маємо допомогти вирішити проблему? Що можемо зробити? З чого почнемо?);

- раціональне використання часу на занятті, помешкання групи, зміни видів діяльності дітей (обов'язково чергувати діяльність дітей на килимку та практичну роботу за столами;

-  не садовити дітей за столи, якщо у столах немає зовсім потреби;

-  чергувати розумову та рухову діяльність дітей на занятті);

-забезпечувати ефективність використання на кожному занятті новітніх технологій та педідей, інтерактивних методів, методології ТРВЗ;

- відмовитися від навчально-дисциплінарних занять-уроків, які були раніше у школі;

- забезпечувати міжпредметні зв'язки, інтеграцію різних видів діяльності дітей;

- створювати «ситуацію успіху» для кожної дитини (доброзичлива атмосфера;

-цікава мотивація дитячих видів діяльності;

- створення настрою та радості; можливість вільно висловлюватися без критики зі сторони вихователя чи дітей;

- обов'язкова підтримка дорослого;

- заохочення та похвала дитини, захоплення її успіхами тощо);

- відмова від надмірної опіки дітей (не робити дітям «ведмежої послуги»);

- вчити дітей знаходити багатоваріативне розв'язання поставлених завдань і не задовольнятися однією стандартною чи заготовленою відповіддю;

- забезпечувати ефективність заняття шляхом вирішення дітьми творчих завдань та відкритих запитань,

Вони є:

 -  гіпотетичні запитання, які стимулюють розвиток думки дитини, її міркувальних навичок (Що б ви зробили, коли б...? Що б ви зробили, якби...? Що б ви подумали, коли б...?)  

 - запитання-роздуми, які спонукають дитину до розмірковувань, власного вирішення проблеми (Як ми можемо допомогти розв'язати цю проблему?)

 - запитання-виявлення власної позиції, які доводять дитині, що її думка є дуже важливою і цікавою для вихователя і він хоче порадитися з нею, прислухатися до неї (А що ти думаєш з цього приводу? Що ти відчуваєш? Як ти ставишся до цього?)

 - запитання-заохочення, підтримка, які дають можливість дитині розкрити свої погляди і життєвий досвід, а вихователю

- заохотити  дитину до активної мовленнєво-творчої діяльності (Цікаво, а що ж сталося потім? Хотілося б знати, як було далі насправді?)

- запитання-розслідування, які дають можливість дитині пояснити і довести свою думку, розвивають доказове мислення (Чому ти так вважаєш? Хто думає по іншому? Чому ти не погоджуєшся з тим, що ...?)  

 - запитання-уточнення, підбиття підсумків, які допомагають довести думку до кінця і зробити відповідні висновки про правильність рішення (Чи правильно міркує хлопчик, коли сказав, що...? Отже, хто з них сказав правильно?) 

- запитання-пошук згоди, яким можна почати чи завершити бесіду, дискусію на занятті (Чи погоджуєтеся ви з тим, що...? Чи всі згідні з тим, що...?);

• забезпечувати можливості дітей для самостійних відкриттів, пошуку, дій;
• усі відповіді дітей повинні бути обґрунтовані, вислухані;
•  наявність індивідуального розвивального матеріалу на кожному занятті;
• правильне розташування дітей - запорука успіху (на килимку - стрічкою, півколом, у колі, у два ряди; за столами
• - у парах та малих групах, щоб діти мали можливість бачити обличчя один одного, а не спину);
• дбати про активну мовленнєву діяльність кожної дитини, а не лише кількох дітей, які, нібито створюють робочу атмосферу на занятті;
• обмежувати у мовленні вихователя вживання антипедагогічних виразів, що «замикають» дітей на вихователя (наприклад: неправильно; не думаєш; помовчи; зараз не час; ловиш гав; спиш на занятті та ін.);
• забезпечувати гігієнічні, педагогічні, психологічні, естетичні умови для проведення заняття, охорону життя та здоров'я дітей.

Типові помилки вихователя на занятті
 

1. У наказовій формі дорослий пропонує дітям покинути свої справи за інтересами («Діти, збирайте іграшки і сідайте на заняття!»), ставить несподіване завдання дітям, коли вони ще зайняті творчим процесом («Будемо займатися математикою!»). (Потрібно уміло і професійно мотивувати/зацікавити дітей темою заняття, надати трохи часу для завершення улюбленої справи, прибрати усе на місця та долучитися до не менш цікавого заняття).

 2. Програмові завдання недосконалі і не розкривають у достатній мірі теми заняття, а лише поверхнево. (Потрібно чітко визначатися із темою і конкретними програмовими завданнями відповідно до віку, які б допомагали вихователю доступно, широко і цікаво розкрити тему).

3. Розпочинає заняття і веде його директивним тоном. (Потрібно створити позитивну атмосферу («ситуацію успіху»), щоб діти виявили зацікавленість та ініціативу, захопитися їх бажанням долучитися до заняття та забезпечити партнерську взаємодію і дружню співпрацю з ними).

4. Діти сидять на стільчиках, а вихователь стоїть над ними. (Потрібно займати позицію «на рівні очей дітей»: діти стоять - вихователь стоїть, діти сідають - вихователь сідає, тим самим демонструє вихованцям, що він їх друг і рівноправний партнер у цікавій бесіді чи спільній грі).

5. Проводить усе заняття за столами. (Потрібно періодично чергувати місце розташування дітей: на килимку та за столами; забезпечувати зміну статичного положення дітей; столи використовувати бажано лише у випадку, коли у цьому настає потреба).

6. Демонструє наочність, не звертаючи увагу на дітей, яким погано її видно. (Потрібно правильно розташувати дітей (стрічкою, півколом чи у два ряди на килимку) та поставити мольберт посередині, щоб було усім зручно споглядати картину; якщо потрібно розглянути предмет з усіх сторін, краще розсадити дітей кружка, а предмет поставити на столику посередині; доречно перепитати дітей, чи усім добре видно).

7. Багато зайвого у полі зору дітей, того, що не буде потрібне на занятті і може заважати їм сконцентруватися на головному. (Потрібно перед заняттям відсунути зайві столи, прибрати зайві стільці, щоб вивільнити місце для проведення фізкультхвилинки чи веселої руханки, заховати зайву наочність, іграшки та предмети, які відволікають увагу дітей, тощо).

 8. Після «сухого» пояснення та подачі нового матеріалу, засипає запитаннями на закріплення тільки-но запропонованого матеріалу та вимагає негайної відповіді дітей. (Потрібно подавати новий матеріал у цікавій, доступній, ігровій формі, з використанням яскравої дидактичної наочності,   різноманітних педтехнологій, наприклад: сюрпризний момент,   відкрите/проблемне запитання, моделювання проблемних ситуацій, дослідницько-пошукова діяльність та творча робота дітей, інтерактивна вправа тощо. Лише тоді доцільно ставити дітям запитання на закріплення матеріалу, проте краще зробити це у цікавій дидактичній грі чи інтерактивній вправі під кінець заняття).

 9. Пропонує дітям однаковий матеріал для роботи; часто сам дорослий роздає кожній дитині матеріал. (Потрібно давати дітям можливість вільного вибору матеріалів для самостійної і творчої роботи).

10. Пропонує всім дітям однакові за складністю завдання. (Потрібно у доборі розвивальних завдань враховувати рівень розвитку дитини та здійснювати індивідуально-диференційований підхід: сильнішим дітям пропонувати ускладнені завдання, слабшим - простіші).

11. Задовольняється хоровою відповіддю дітей. (Потрібно виробити правила групи, серед яких: не викрикувати, не перебивати один одного, поважати товариша, почекати своєї черги; вчити дітей відповідати по одному, кого назве вихователь; вчити відповідати повним реченням та з дотриманням правил мовленнєвого етикету).

12. Адресує запитання конкретній дитині і довго чекає від неї відповіді. (Запитання потрібно ставити усім дітям колективно, щоб спонукати їх до міркувань, а лише потім звертатися до конкретної дитини, дати час їй подумати; якщо дитина не може висловити думку самостійно, можна звернутися за допомогою до товаришів). 13. Не звертається до дитини із запитанням повторно. (Потрібно перепитати дитину повторно після того, як їй був наданий час подумати).

14. Не дає дитині подумати самостійно, відповідає за неї і просить повторити готову відповідь. (Потрібно дати час дитині на роздуми і продовжувати працювати з іншими дітьми).

15. Поспішає самостійно відповісти на своє запитання, не даючи можливості дітям подумати, або, не довіряючи дитячому розумінню, підказує способи розв'язання завдання. (Потрібно дати час дітям на роздуми, поставити їм навідні запитання, щоб спрямувати до правильного міркування та відповіді).

 16. Занадто багато часу й місця залишає на занятті для себе, своїх багатослівних промов та амбіцій. (Потрібно якомога коротше, чіткіше і доступніше дітям викладати свою основну думку та давати більше можливостей для забезпечення високої мовленнєвої активності кожної дитини).

17. Дозволяє довгі паузи на занятті (роздає матеріал, розкладає аркуші паперу та олівці, читає конспект - що говорити далі, відволікається на сторонні розмови). (Потрібно заздалегідь готуватися до заняття та продумувати усі його моменти на кожному етапі, аби не втратили діти інтерес).

18. Порівнює відповідь чи виконане завдання дитини з іншими дітьми («У тебе вийшло гірше, ніж у Андрійка»; «Ти не подумала, тому  відповіла неправильно, а Оленка молодець, подумала і відповіла правильно»). (Потрібно порівнювати дитину саму із собою, з учорашньою та обов'язково заохочувати її: «Ти молодець! Сьогодні зробила краще, як на минулому занятті!»; «Розумниця, ти дуже стараєшся!»; «Я дуже задоволена тобою»; «Ти можеш більше зробити, я впевнена» тощо).

 19. Постійно відволікає дітей від розпочатої творчої роботи і намагається ще щось пояснювати чи нагадувати їм. (Потрібно нагадати та  вияснити усе до того, як діти приступлять до самостійної роботи, і намагатися не втручатися у їх творчий процес без нагальної потреби;   більше уваги надати дитині, яка потребує індивідуальної допомоги, підтримати її та підбадьорити; дати трохи часу дитині на завершення роботи чи виправлення недоліків).

20. Запитує дітей по черзі у тому порядку, як вони сидять на стільчиках, таким чином змушує інших дітей довго чекати своєї черги. (Потрібно усувати можливості тривалих очікувань дітьми та запитувати їх не по черзі, а урозтіч. Таким чином, діти будуть уважніші і не виникатимуть проблеми дисциплінарного характеру).

21. Вимагає від дітей посидіти за столом і почекати, поки всі решта не завершать роботу. (Потрібно запропонувати дитині по завершенні роботи прибрати своє робоче місце і тихенько погратися в ігровому куточку; якщо дитина виявить бажання, можна запропонувати їй виконати ще одне   завдання або допомогти товаришеві).

 22. Звертається із запитаннями до одних і тих же дітей, на яких «робить ставку» і будує весь хід заняття (начебто досить результативного). (Потрібно використовувати усі сучасні технології, методи і прийоми активізації пізнавальної та мовленнєвої діяльності кожної дитини, працювати у діалозі (інтерактиві).

23. Не залучає дітей до діалогу/полілогу, колетивного вирішення проблеми, а задовольняється бесідою з кількома дітьми, де решта - лише пасивні слухачі. (Потрібно відводити особливе місце на занятті для інтерактивних технологій (методів і вправ), які б активізували мовленнєву активність, творчу уяву, нестандартне мислення, творчі здібності дошкільнят. Наприклад: «Що було б, якби...?», «Ланцюжок слів», «Асоціації», «Навмисна помилка або Провокація», «Добре-погано», «Коло ідей», «Реклама (Де можна використати цей предмет?)», «Якби я був (була)...», «Що тут зайве?», «Якби на Землі...», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Перевтілення», «Дебати», «Не закінчене речення», «Бесіда-діалог», «Мокрі (солодкі, кислі, жовті, червоні...) слова», «Закінчи думку», «Я щаслива (-ий), коли...», «Звірі узимку говорять про...», «Загадування бажань» та багато інших).

 24. Звертається лише із запитаннями репродуктивного характеру - на відтворення засвоєних знань і демонстрування рівня навченості дітей. (Потрібно репродуктивні запитання чергувати із продуктивними відкритими (пошуковими, творчими), які спонукають дитину до розмірковувань, обґрунтування думки, нестандартного вирішення, дослідництва, експериментування, розвитку логічного/креативного мислення).

25. Зловживає зауваженнями дисциплінарного порядку, які завжди свідчать про втрату чи зниження інтересу дітей до заняття та недостатній професіоналізм вихователя. (Потрібно ретельно готуватися до заняття,  завчасно продумувати засоби, методи і прийоми для підсилення інтересу дітей; проводити заняття у темпі, чергуючи різні види діяльності дітей).

26. Не відповідає на запитання дитини, яке «не вписується» до теми заняття, або вдає, що не почула запитання. (Потрібно адекватно реагувати на несподіване запитання і, по можливості, дати на нього коротку і доступну відповідь; а можна, за браком часу,  домовитися з дитиною повернутися до запитання після заняття).

27. Вживає антипедагогічні вирази («Неправильно», «Не думаєш», «Ловиш гав», «Неуважний», «Розсіяний», «Помовч!» та ін.), висміює невдалу думку дитини. (Потрібно уникати подібних виразів на адресу дитини, бо вони суперечать її праву на вільний виклад думки, принижують її гідність, «замикають» дитину на вихователя, знижують подальшу пізнавальну та мовленнєву активність; потрібно допомагати дітям аналізувати помилкові відповіді, а не відкидати їх чи засуджувати за це дитину).

28. Перебиває дитину, якщо її думка здається неправильною; орієнтує дітей на заготовлену «правильну» відповідь і не чує цінної, хоч і не зовсім вдало оформленої відповіді дитини. (Потрібно дати можливість дитині висловитися та запитати, чому вона так думає; доречно поставити навідне запитання дитині, щоб вияснити хід її міркування та довести свою думку до кінця; краще ставити дітям запитання, які не передбачають однозначної відповіді, а багатоваріативні і нестандартні).

29. Не реагує на перші ознаки втоми дітей (порушення координації рухів (особливо рук); моторний неспокій (лягає на стіл, штовхається, безцільно бігає); часті помилки; позіхання тощо; безпричинний плач; в'ялість або ж надмірна агресивність; нав'язливі рухи (смикання ґудзиків, смоктання губи, пальця тощо); посмикування в плечах, у пальцях рук; відвисання нижньої щелепи; зігнутість спини; в'яла постава; заплітання ніг тощо). (Потрібно чітко дотримуватися граничного навантаження та тривалості заняття згідно встановлених норм, домірного темпу; час від часу змінювати етап спокою на рухові види діяльності дітей; вчасно завершувати заняття).

30. Визначає кращих дітей і засуджує інших у присутності ровесників. (Потрібно відмічати кращі відповіді чи творчі роботи дітей, їхні конкретні успіхи, проте обов'язково підтримувати, відзначати і схвалювати решту дітей; завершувати заняття на позитивній ноті, дякуючи усім дітям за роботу та старанність).

31. Дуже поверхнево або ж зовсім не оцінює (не аналізує, не перевіряє) кінцеві результати продуктивних видів діяльності дітей. (Потрібно обов'язково, якщо не на занятті за браком часу, то після заняття віднайти можливість позитивно оцінити (краще від імені казкового чи ігрового персонажу) результати роботи дітей: малюнок чи поробку; викладені за допомогою карток задачу, з фішок - слова, з кубиків - будиночок; написаних у зошиті паличок тощо, щоб забезпечити подальший інтерес до виконання дітьми завдань і бажання працювати далі).

32. Просить у заключній частині заняття пригадати все, чим діти займалися від самого початку. (Достатньо буде запитати, чи сподобалося дітям заняття; що найбільше їм сподобалося і запам'яталося).

 33. Не дотримується граничного навантаження та тривалості заняття. (Потрібно не зловживати даною нормою, яка визначена нормативними документами; допустимо подовжувати лише інтегроване заняття на 5-10 хв залежно від вікової категорії дітей).

 

 Японець Масару Ібука – різностороння і дуже обдарована людина. Серйозний бізнесмен і один із засновників Sony, він глибоко займався дитячою психологією і педагогікою і створив унікальну методику раннього розвитку дітей «Після трьох уже пізно».

     Він завжди підкреслював, що розвивати малюка потрібно зовсім не для того, щоб зробити з нього вундеркінда. «Основна мета раннього розвитку – це виховання щасливих дітей. Дитині дають слухати хорошу музику і вчать іноземної мови не для того, щоб виростити лінгвіста або музиканта. Головне – розвинути в дитині його безмежні можливості, щоб стало більше радості в його житті і в світі », – пише він.

      Ось головні поради по вихованню з книги Масару Ібука «Після трьох уже пізно». Для свого часу вони були новаторськими, а сьогодні стають нормою поведінки для люблячих і дбайливих батьків.

Головні поради від Масару Ібука

1. З самого дитинства оточіть дитину кращими досягненнями людства. Слухайте класичну музику, показуйте твори мистецтва, читайте художню літературу.
2. Частіше беріть дитину на руки. Тактильне спілкування відіграє велику роль в розумовому розвитку дитини.
3. Не сюсюкайте з малюком. Розмовляйте з дитиною дорослою мовою з самого народження.
4. Займайтеся з дитиною щодня. Адже навіть одне заняття в день призводить до дивних результатів.
5. Не сваріться при дитині. Ваша дитина дуже тонко відчуває негатив і тривогу.
6. Дозволяйте малюкові спати у вашому ліжку. Спільний сон надає розвиваючий вплив на дитину.
7. Заохочуйте бажання дитини спілкуватися з іншими дітьми. Це відмінно стимулює розум дитини, бажання змагатись, прагнення бути першим.
8. Не забороняйте дитині відстоювати свої інтереси і навіть сваритися. Сварки розвивають навички спілкування.
9. Не обмежуйте дитину. Все, що дитина робить руками, розвиває його інтелект і творчі задатки.
10. Хваліть і карайте акуратно. Хваліть за справу, особливо хлопчиків, карайте рідко.
11. Не нав’язуйте дитині свої «добре» і «погано». Нехай дитина сама набереться життєвого досвіду з вашою допомогою і з часом сам почне це розрізняти.
12. Спонукайте і підтримуйте інтерес дитини до чогось. Створіть для цього необхідні умови.
13. Повторюйте пройдений матеріал. Це формує правильні схеми в мозку дитини.
14. Дитині потрібна не тільки мама, але й тато. Не повинно бути ніяких обмежень в спілкуванні між татом і дитиною.
15. Не вважайте дитячі фантазії дурними. Здатність мріяти і фантазувати формує творчий потенціал дитини.
16. Не ставтеся до дитини як до своєї власності. Це не так. Крім того, це може стати причиною невіри дитини в свої сили.
17. Розвивайте тактильні відчуття у малюка. Давайте маленькій дитині чіпати предмети з різних матеріалів – м’які і тверді, важкі і легкі, гладкі і шорсткі.
18. Не купуйте дитині все, що вона просить. Надлишок іграшок розсіює увагу дитини, згодом їй буде складно вчитися.
19. Пропонуйте дитині іграшки з деталей. Дитина відчує величезну радість від того, що змогла зібрати все сама. В епоху готових іграшок це велика рідкість.
20. Розвивайте дрібну моторику дитини – ліпленням, аплікацією, вирізанням і складанням фігур. Як відомо, «розум дитини – на кінчиках її пальців».
21. Гуляйте з дитиною пішки. Ходьба дуже корисна, адже під час ходьби задіяно 400 з 639 м’язів тіла.
22. Коли дитина чимось займається, не надавайте великого значення результату. Адже для неї важливий процес, а не результат. Нехай працює стільки, скільки їй це цікаво.
23. Не ламайте волю малюка. Змушуючи його робити щось проти волі, ви підриваєте його віру в себе.
24. Стимулюйте прояв нестандартного мислення у дитини. Стандарти виховують стандартну людину.
25. Перш ніж виховувати дітей, треба спочатку виховати батьків, тобто самих себе.

І наостанок ще одна відмінна цитата Масару Ібука: «Найкраще виховання для дитини – це материнська любов. Найголовніше заняття для батьків – це виховання дітей. Якщо вони з цим не згодні, навіщо ж вони обзавелися дітьми?».

Типи інтелекту

Говард Гарднер – психолог, автор поняття «множинний інтелект» – встановив, що існує 8 типів інтелекту. Сучасна система освіти робить акцент на розвитку двох із них, тому деякі школярі залишаються неуспішними і не можуть згодом знайти себе.

        Також існує «теорія жолудя», ідея якої полягає в тому, що природа заклала в кожного певний потенціал. Зрозуміти схильність дітей, щоб в майбутньому вони могли успішно реалізуватися, легко, якщо визначити їх тип інтелекту.

ЛІНГВІСТИЧНИЙ

Виявляється в любові до слова – письмового або усного. Малюки з таким типом інтелекту із задоволенням слухають казки та історії будь-якого оповідача, швидко вчаться говорити, писати і читати. Вони легко освоюють іноземні мови. У підлітковому віці обожнюють читати і писати, робити стінгазети, брати інтерв’ю і писати для шкільної газети, розгадують словесні головоломки, розповідають цікаві історії. Важливо, щоб вони навчалися у формі розповіді, дискусії, спільного читання книг. У сучасній школі роблять сильний акцент на розвиток саме цього типу інтелекту: діти в основному читають, слухають, переказують і говорять.

В якій професії дитина може реалізуватися? Письменник, сценарист, драматург, журналіст, політик, коректор, перекладач.

ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНИЙ

Ці діти відчувають пристрасть до чисел і цифр. Зазвичай вони добре запам’ятовують дати подій, номери телефонів, їм подобається вирішувати математичні задачки, підраховувати, вести облік. Вони виявляють здібності до аналізу і синтезу, легко встановлюють причинно-наслідкові зв’язки, прагнуть до систематизації та порядку, легко оперують абстракціями.

В якій професії дитина може реалізуватися? Математик, бухгалтер, програміст, аналітик, вчений, детектив, логіст, медик.

ВІЗУАЛЬНО-ПРОСТОРОВИЙ

Ці дітки відрізняються тим, що годинами можуть грати дерев’яними або невиразними ляльками. Вони із задоволенням збирають пазли, люблять ігри з лабіринтами. Часто у них є вигаданий друг. У них добре розвинена уява, часто мріють і обожнюють малювати. Відчувають колірні поєднання, рано розуміють, що з чим в одязі поєднується, а що ні. Діти зазвичай успішні в геометрії, кресленні, малюванні та природничо-наукових предметах. У них розвинене просторове мислення: добре запам’ятовують місця і деталі навколишнього оточення, швидко читають таблиці і розуміють діаграми. Здатні трансформувати простір – спочатку в голові, а потім зробити, наприклад, перестановку меблів. Вони бачать світ під іншим кутом зору, можуть запропонувати кілька варіантів бачення.

В якій професії дитина може реалізуватися? Всі типи дизайнерів, архітектор, художник, мультиплікатор, інженер, винахідник, скульптор.

ТІЛЕСНО-КІНЕСТЕТИЧНИЙ

Для цього типу тіло – основний інструмент самовираження. Рухами і танцем вони розкажуть про свої емоції краще, ніж словами. Інстинктивно вони тяжіють до спорту, фізичних навантажень, вони здорові, сильні, добре їдять. У них розвинена дрібна моторика, тому їм подобається майструвати і знаходити застосування рукам. Люблять виступати на сцені. Однією з головних фігур в оточенні такої дитини стане тренер-наставник, який допомагатиме досягати успіхів. Здібності цих дітей розвиваються в суперництві і конкуренції, тому вони гостріше реагують на поразки і потребують похвали і підтримки.

В якій професії дитина може реалізуватися? Актор, танцюрист, спортсмен, цирковий артист, клоун, інструктор зі спорту, хірург, механік, скульптор, ремісник, фотомодель.

МУЗИЧНИЙ

Такі дітки відчувають ритм, мають гарний слух, тягнуться до музичних інструментів. У підлітковому віці голосно слухають музику, цікавляться творчістю музикантів, із задоволенням ходять на хор або в музичну школу. Вони здатні оцінити музику, швидко запам’ятовують мелодії і відтворюють їх, співають вголос або про себе. Це автори і виконавці музики, іноді дратують оточуючих тим, що починають відстукувати або притупувати, коли відчувають ритм.

В якій професії дитина може реалізуватися? Музикант-виконавець (піаніст, барабанщик), композитор, диригент, оперний співак, діджей, звукооператор, музичний критик, радіоведучий, музичний редактор.

НАТУРАЛІСТИЧНИЙ

Ці діти тягнуться до всього живого, природа і тварини – це їх стихії. Їм подобаються експерименти з пророщуванням зерен і спостереження за їх змінами. Вони обожнюють довго розглядати комашок, мурашники, трави і квіти, люблять возитися з тваринами, спостерігати за явищами природи. У первісному ладі такі люди були відмінними мисливцями, лікарями, знавцями трав. У підлітковому віці мають хороші оцінки з біології, хімії, навколишнього світу. Люблять ходити в походи і брати участь в екологічних акціях.

В якій професії дитина може реалізуватися? Еколог, ветеринар, геолог, дослідник морського дна, сейсмолог, археолог, генетик, лісник, фермер.

ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ

Такі діти з дитинства відрізняються високим ступенем усвідомленості, розуміють свої почуття і можуть керувати ними. Вони тверезо міркують, роблять вагомі умовиводи. Як правило, емоційно стримані, сором’язливі. Коли вони виростають, їх починають турбувати питання життя і смерті та інші екзистенційні речі. Вони здатні висувати нові теорії про походження світу й гіпотези про появу різних національностей. Цікавляться духовними навчаннями і працями філософів. Вони тверезо стоять на ногах, здатні прогнозувати і надовго планувати, вміло керують своїми емоціями, дотримуються інструкцій.

В якій професії дитина може реалізуватися? Психолог, психіатр, професор і викладач філософії, агітатор, священик, політик.

МІЖОСОБИСТІСНИЙ

Це діти-комунікатори, вони швидко встановлюють контакт з оточуючими, знають, як сподобатися, вміло використовують свій вплив. Добре відчувають людей, їх настрій і стан, вміють швидко перебудуватися. Вже з дитинства прекрасні переговорники. У підлітковому віці об’єднують навколо себе людей, стають душею компанії і лідерами, у них багато друзів, тому що розумні, товариські, мають почуття гумору і харизму. Для досягнення своїх цілей використовують вербальний і невербальний арсенал: слова, жести.

В якій професії дитина може реалізуватися? Політик, педагог, оратор, переговорник, дипломат, менеджер, директор, бізнес-тренер.

Як створити інноваційне розвивальне предметне середовище

Освітнє середовище — значимий чинник модернізації освітнього процесу. Саме він визначає інноваційний підхід до організації, змістового наповнення й реалізації освітнього процесу — середовищний.

Освітнє середовище — це сукупність умов, впливів, способів навчання, виховання й розвитку особистості.

Тобто освітнє середовище — цілий світ взаємопов’язаних предметів, явищ та людей, які постійно оточують особистість, обумовлюючи її розвиток. Його вирізняють такі сутнісні характеристики, як-от:

• цілісність;
• суб’єктивність;
• змінюваність;
• багатовекторність;
• соціокультурна мобільність;
• координованість;
• емоційна насиченість.

Поняття «розвивальне освітнє середовище» науковці трактують по-різному, зокрема:
- як систему умов і впливів, що сприяють активному розвитку, навчанню, вихованню особистості дитини, формуванню її здатності до самостійної діяльності, вміння пристосовуватися до змін (за Іриною Карабаєвою, Катериною Крутій, Оленою Савченко);
- як сферу особистісного зростання, простір життєдіяльності людини, здатний забезпечити цілеспрямований розвиток особистості (за Оленою Писарчук, Володимиром Шулдиком, Анжелікою Цимбалару). 

Середовище має стати для дитини розвивальним, тобто сприятливим для особистісного зростання у фізичній, пізнавально-інтелектуальній, соціально-моральній, комунікативно-мовленнєвій, художньо-естетичній, предметно-практичниій та інших сферах дитячої життєдіяльності.

Розвивальне освітнє середовище має містити комплекс можливостей для саморозвитку всіх суб’єктів освітнього процесу. Середовищні чиннки розвитку можуть впливати на дорослих і дітей безпосередньо та опосередковано, ситуативно і систематично.

За сукупністю цих чинників можна виокремити основні види розвивального освітнього середовища:

• предметне;
• природне;
• інформаційне;
• соціальне;
• внутрішнє — простір власного Я особистості.

Яка роль розвивального предметного середовища

Середовищний підхід до організації освітнього процесу є невід’ємною складовою компетентнісного підходу. Адже саме предметне оточення є тим стимулом, який спонукає дитину в різних видах діяльності застосовувати набуті знання, збагачуючи при цьому особистий досвід. Саме за таких умов формується життєва компетентність дошкільника.

Розвивальне предметне середовище об’єднує на окремих чи комбінованих локаціях різноманітні матеріальні засоби, які містять дидактико-психологічні стимули й функціонально-моделюючий зміст для повноцінного розвитку особистості. Вони необхідні для забезпечення дитячої життєдіяльності .

Аби сформувати дошкільну зрілість дитини перед її вступом до школи, важливо грамотно оснастити освітній процес, раціонально спроектувати розвивальне предметне середовище ЗДО і наповнити його сучасним обладнанням. Це дасть змогу педагогу підвищувати ефективність форм і методів реалізації освітнього процесу, розвивати дитину відповідно до вікових норм з урахуванням вимог Державного освітнього стандарту — за усіма освітніми лініями й у різних видах діяльності. А дитина успішно задовольнятиме власні інтереси та потреби, впевнено просуватиметься за індивідуальними траєкторіями розвитку.

Середовищний підхід реалізують за принципом функціональності розвивального предметного середовища. Він дає змогу раціонально спроєктувати й облаштувати освітній простір сучасних закладів дошкільної освіти різних типів і форм власності, обґрунтувати та спрогнозувати реальну потребу кожного закладу в оснащенні.

З чого розпочати облаштування

Створення розвивального предметного середовища — складний багаторівневий процес. У ході проєктування розробляють праобраз цього середовища, зокрема:

• структуру;
• просторове розміщення окремих складових;
• раціональне їх поєднання та сумісність;
• можливість трансформування, мобільного переміщення;
• наповнюваність обладнанням і засобами.

На основі проєктування моделюють різні варіанти розвивального предметного середовища з огляду на потреби дітей конкретно вікової групи. Відтак обирають оптимальний варіант і відповідно до нього облаштовують осередки.

Яких принципів дотримуватися

Спроєктувати предметне розвивальне середовище допоможуть 13 принципів.

Урахування віку вихованців. Добираючи освітні засоби й обладнання слід орієнтуватися на сензитивні періоди розвитку та провідні види діяльності дітей певного віку.

Розвивальної спрямованості. Наповнювати осередки і поновлювати їх вміст необхідно з урахуванням зони актуального й найближчого розвитку в контексті особистісно-орієнтованого підходу й творчого розвитку дитини.

Ампліфікації. Важливо урізноманітнювати умови розвитку, можливості для дитини якісно проживати сьогодення у тривимірному предметному просторі, співмірному діям її рук. Відповідно до психолого-педагогічної концепції ампліфікації зміст середовища має максимально збагачувати зміст форм діяльності дитини в ньому, задовольняти потреби її розвитку.

Інтеграції спілкування, гри, праці, пізнавально-пошукової, рухової, художньо-мовленнєвої, образотворчої та інших видів діяльності дитини.

Функціональності. Окремі елементи предметного середовища слід підлаштовувати до певних освітніх цілей і програмового змісту. Вони мають бути зручними в користуванні, мобільними, забезпечуваити зручний перехід від одного виду діяльності до іншого.

Культуровідповідності, зв’язку з реальним життям.

Діалогічності. Просторове розміщення й зміст наповнення осередків має спонукати дітей до співтворчості й співпраці з однолітками й дорослими. Зокрема створювати умови для спільного проживання соціокультурного, професійного, особистісного досвіду педагога й життєвого досвіду дитини.

Динамічності. Змістове наповнення має бути мобільним, просто змінюваним. За відносної постійності середовища, яка гарантує дитині відчуття комфорту й захищеності, слід забезпечити гнучкість середовища, його керованість, корегування. Предметне середовище необхідно періодично оновлювати, вносити до нього нові засоби навчання або ті, які діти вже трохи забули. Періодичність, якісні та кількісні параметри цих змін визначають педагоги, виходячи з міркувань психолого-педагогічної доцільності та з урахуванням інтересів, уподобань, креативних ідей вихованців.

Активності, самостійності і творчості. Середовище має спонукати до проявів у ньому активності та взаємодії з його наповненням, а також містити механізми для зниження надмірної активності, які «переключатимуть» дитину на інші види діяльності.

Емоційного благополуччя. Принцип базується на відчутті індивідуального комфорту дорослого й дитини у предметному середовищі. Для цього важливо забезпечити кожному різноманітність вражень на загальному позитивному емоційному тлі.

Центрування. Дає дітям змогу комфортно розташуватися у просторі для одночасної участі в різних видах діяльності. Дітям необхідно мати змогу:

• об’єднуватися в підгрупи за інтересами або пропозицією педагога;
• діяти, не заважаючи одне одному;
• почергово змінювати вид діяльності й відповідні локації.

Естетичності. За умови дотримання загальних канонів естетичної організації розвивального предметного середовища важливо поєднувати звичні й неординарні елементи в облаштуванні та оформленні приміщень, дизайні майданчиків, інших ділянок території закладу.

Безпеки. Облаштовувати розвивальне предметне середовище слід відповідно до санітарно-гігієнічних, техніко-ергономічних норм безпеки щодо будівель, ділянок, обладнання та навчальних засобів.

Як створити модель

Моделі розвивального предметного середовища можуть мати форму елементарного макета приміщення або ділянки території. Також його можна моделювати у формі схеми, малюнка, плану, які унаочнюють ідеї проєктування. Різні варіати моделей доцільно використати в оформленні групових приміщень, ігрових майданчиків для паралельних вікових груп. Варіативність проєктування й моделювання, облаштування розвивального предметного середовища створює оригінальний, індивідуальний образ кожного дитячого садочка, кожної групи.

Розвивальне предметне середовище проєктують і моделюють так, аби повноцінна освітня робота з вихованцями могла тривати упродовж усього періоду перебування дітей у закладі — під час різних режимних процесів, у різних видах організованої та самостійної діяльності дітей як у приміщеннях, так і на майданчиках, інших ділянках території закладу, передбачених для освітньої роботи. За допомогою такого предметного середовища педагог створює необхідні умови, що забезпечують особистісне зростання кожної дитини.

Організація дитячої життєдіяльності у створених у групових приміщеннях і на ділянках функціональних осередках забезпечує прагнення дітей до вільної діяльності, право вибору місця і змісту обраної активності. Проте обмеженість площ приміщень і ділянок закладу дошкільної освіти, лімітована кількість певних засобів та обладнання можуть створювати деякі складнощі. Ось чому, крім невеликих локальних осередків у групових приміщеннях, важливо проєктувати й облаштовувати також великі функціональні центри, як от:

• фізкультурна зала,
• музично-театральна зала,
• художня майстерня,
• експериментальна лабораторія,
• кімната природи,
• мінімузей тощо.

Якими мають бути освітні осередки

З освітніх осередків у групових приміщеннях традиційно виокремлюють:

• ігровий з локаціями для ігор —
  – сюжетних;
  – конструкторсько-будівельних;
  – настільних дидактичних;
  – спортивних;
  – інтелектуальних;
• природничий,
• відпочинковий,
• книжковий,
• самостійної художньої, театралізованої, освітньо-пізнавальної діяльності,
• батьківський,
• виставковий тощо.

Кількість, види, локальне розміщення осередків у групі може змінюватися залежно від віку дітей, рівня та змісту програмових вимог, нових тенденцій у дошкільній освіті, пріорітетних напрямів освітньої роботи з дитячим колективом. Вибір осередків має бути реальним, педагогічно виправданим і функціональним.

Книжковий осередок іноді вдало поєднують із куточком релаксації і відпочинку, а батьківський — із виставковим.

Аби уникнути скупченості дітей і конфліктів у групових осередках, важливо не лише раціонально розмістити їх у просторі, а й спільно з вихованцями виробити прості правила діяльності в них. Такі правила варто встановити стосовно тривалості перебування у центрі, кількості учасників, способу переходу до іншого осередку, користування обладнанням тощо.

Якими нормативними документами керуватися

Основу змісту розвивального предметного середовища ЗДО складають засоби навчання та обладнання, рекомендовані нормативними документами МОН. Насамперед, слід керуватися Примірним переліком ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти, який затверджений наказом МОН від 19.12.2017 № 1633, щорічними Переліками навчальної літератури, рекомендованої МОН для закладів дошкільної освіти. Проте ці документи не регламентують кількість та асортимент засобів навчання та обладнання. Їх можна варіювати для кожного окремого закладу дошкільної освіти залежно від:

• типу;
• профільності;
• кількості дітей;
• приміщень і ділянок території, їхніх площ;
• доступних джерел фінансування;
• динамічного осучаснення асортименту;
• творчого потенціалу колективу;
• підтримки з боку батьківської громадськості тощо.

Важливо грамотно систематизувати розвивальне предметне середовище, чітко розуміти призначення його наповнення й доцільно обирати для нього місце розміщення. Лише за таких умов педагог матиме змогу ефективно застосовувати різні видів обладнання й навчальні засоби у просторі дитячого садка..

Як запобігти надлишковості

Проєктуючи, моделюючи та облаштовуючи розвивальне предметне середовище для певної вікової групи, слід обирати засоби й обладнання відповідних розмірів, допустимих матеріалів, зручних конструкцій. Необхідно визначати оптимальні варіанти їх заміни, взаємного поєднання, зручні місця розміщення і зберігання.

Важливо продумувати все до дріб’язку, зокрема і кольорову палітру в дизайні. Предметне оточення не має відволікати увагу, збуджувати дитину. Хоча певні його ділянки можуть бути яскравішими, більш заповненими, як-от в ігровому осередку. При цьому в освітньо-пізнавальному вони мають бути більш приглушеними, а у спальні — ще спокійнішими.

В оформленні слід уникати надлишку картин, плакатів, стендів, моделей, макетів тощо. Все це розпорошує увагу дітей, перенапружує їх, психологічно втомлює. Домірність і органічність —важлива умова оздоблення інтер’єрів елементами декору.

Зміна підходів в системі дошкільної освіти відкрила широкі можливості для творчого самовиявлення педагогів; широкого співробітництва з батьківською, науковою, освітянською громадськістю на партнерських засадах; активного розроблення, апробації та впровадження інноваційних методик, технологій, засобів. Головне тут — не перетворити впровадження модних лайфхаків на самоціль, а рухатися курсом інноваційного поступу заради поліпшення якості освіти, щасливого проживання нашими вихованцями неповторного періоду дошкільного дитинства.